Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Протокол № 8
оперативної наради навчання працівників
Жмеринського міськрайонного суду
27 серпня 2012 року
На нараді присутні 33 працівники суду.
План навчання:
1. Порядок виклику підсудних із СІЗО.
2. Шляхи суду в плані наближення до людей.
3. Розмежування понять «дисциплінарний проступок» і «зловживання правом».
4. Порядок виконання вироків відносно неповнолітніх.
5. Про питання етики в суді.
Слухали: Порядок виклику підсудних із СІЗО.
З доповіддю по даному питанню виступила секретар судових засідань Кащенко Г.Р.
В обговоренні питання взяли участь керівник апарату Насоненко Т.А.,судді суду Верьовочніков В.М., Заярний А.М., старший секретар суду Смірнова Є.А., секретар суду Мельник О.С.
Обговоривши питання відзначили, у слідчих ізоляторах утримуються особи щодо яких було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, та особи щодо яких було застосовано екстрадиційний або тимчасовий арешт, які чекають на звернення вироку до виконання або подали апеляцію за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу, особи, засуджені до позбавлення волі, відносно яких відкрито іншу кримінальну справу, яка розглядається в суді. Перебування особи під вартою не означає, що вона позбавляється всіх гарантованих Конституцією і законами прав. Мета цього запобіжного заходу – уникнення її можливої втечі або впливу на слідство, чи продовження протиправної поведінки.
Підсудні із СІЗО викликаються до суду згідно із вимогами суддів, щоб забезпечити видачу конвоям узятих під варту осіб для конвоювання їх у судові засідання та проведення слідчих дій за межами СІЗО, а також для інших цілей відповідно до чинного законодавства. Вимога конвою підписується головуючим суддею та направляється у відповідні органи поштовим відправленням із повідомленням про вручення поштового відправлення. У вимозі конвою зазначається П.І.Б. та за якою статтею КК України особа утримується під вартою. В тексті вимоги зазначається повідомлення підсудному про час і місце розгляду кримінальної справи щодо нього, та етапування його вагонзаком. Копія вищезазначеної вимоги направляється начальнику РВ УМВС для вжиття заходів щодо зустрічі підсудного та доставки його в приміщення суду на вказані час та дату.
Відповідно до кримінально-процесуальних законодавств, утримання під вартою під час досудового розслідування не має тривати довше ніж 2 місяці, а з урахуванням продовження термінів - не більше 18 місяців.
Нарада постановила:
1. Подану інформацію взяти до відома.
3. Контроль за виконанням постанови покласти на керівника апарату суду Насоненко Т.А.
Слухали: Шляхи суду в плані наближення до людей.
З доповіддю по даному питанню виступила в.о. голови суду Сенько Л.Ю.
В обговоренні питання взяли участь керівник апарату суду Насоненко Т.А., старший судовий розпорядник Пастухов С.В., старший секретар суду Смірнова Є.А., секретар суду Мельник О.С.
Обговоривши питання відзначили, що шляхами суду в плані наближення до людей є відкритість суду. Відкритість суду - крок назустріч громадськості. У Жмеринському міськрайонному суді Вінницької області проводяться такі заходи, як, наприклад День відкритих дверей. Метою програм є побудова правового діалогу між судом та суспільством задля покращення доступу до правосуддя, відкритості та прозорості роботи суду, підвищення довіри громадян.
В програмі шляхів суду в плані наближення до людей мають розглядатись такі питання, як:
- як поводити себе в суді?
- як звернутися до суду?
- як підготуватися до візиту в суд?
- про що слід пам’ятати під час перебування в приміщенні суду?
- як поводити себе під час слухання справи?
- які негативні наслідки порушення правил поведінки в суді?
- як ознайомитися з матеріалами чи звукозаписом процесу?
Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області практикується кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх та заходи її профілактики у середніх навчальних закладах.
Слід відмітити, що громадянам, які йдуть до суду, слід пам’ятати, що вони йдуть до органу правосуддя та повинні з належною повагою ставитися до суду, тих, хто там працює, і відвідувачів суду.
Працівники суду повинні ставитися до всіх відвідувачів суду ввічливо та з повагою, пам’ятати, що кожна людини, яка звертається до суду, має право на шанобливе ставлення, допомогу та уважне обслуговування. У стосунках з відвідувачами працівник суду повинен бути стриманим та не допускати проявів роздратування чи невдоволення. Працівники суду в межах своїх повноважень мають бути готовими прийти на допомогу кожному відвідувачу суду, а не тільки сторонам у судових справах і ставитися до всіх неупереджено та без дискримінації (словом чи дією) на підставі расової, релігійної, національної, статевої або політичної приналежності, соціального походження, майнового і посадового становища, мови спілкування та інших обставин.
Нарада постановила:
1. Подану інформацію взяти до відома.
2. Керівнику апарату забезпечити для реалізації громадян, які звертаються до суду, оптимальні умови своїх законних прав та інтересів.
3. Працівникам апарату суду в щоденній роботі дотримуватись вимог:
- поваги до людей;
- уважність і чуйність до їхніх потреб;
- раціональне використання праці і часу працівників і громадян;
- підвищеної відповідальності;
- високого професіоналізму;
- старанності і акуратності;
- виключити формально-бюрократичні елементи.
4. Контроль за виконанням постанови покласти на керівника апарату суду Насоненко Т.А.
Слухали: Розмежування понять «дисциплінарний проступок» і «зловживання правом».
З доповіддю по даному питанню виступив суддя суду Заярний А.М.
В обговоренні питання взяли участь керівник апарату суду Насоненко Т.А., помічник судді Бородавка В.П., старший секретар суду Смірнова Є.А., секретар суду Мельник О.С.
Обговоривши відзначили, що одним із найпоширеніших правопорушень у трудовому праві є дисциплінарний проступок. У чинному трудовому законодавстві для означення підстав застосування до працівників дисциплінарної відповідальності використовується термін "порушення трудової дисципліни" (ч. 1 ст. 147 КЗпП). Дисциплінарний проступок - це один із різновидів трудових правопорушень. Для об'єктивного визначення поняття дисциплінарного проступку необхідно розкрити склад цього правопорушення.
Суб'єктом дисциплінарного проступку є працівник, тобто особа, яка перебуває у трудових правовідносинах з конкретним роботодавцем.
Дисциплінарний проступок характеризують такі елементи: протиправність; діяння (у формі дії чи бездіяльності); шкідливі наслідки; причинний зв'язок між діянням і шкідливими наслідками; час учинення діяння; місце вчинення діяння. Для трудового права характерні два способи встановлення протиправності діяння. В одних випадках законодавець прямо вказує на діяння, які скоювати заборонено (прогул), а в інших фіксує обов'язки суб'єктів і їх невиконання розцінює як протиправні. Другий спосіб найбільш характерний для трудового права. Протиправність діяння виявляється у двох основних формах: дії, тобто вчинення забороненого діяння (наприклад, розпивання на роботі спиртних напоїв); бездіяльності, тобто утримання від необхідної правомірної поведінки (скажімо, на працівників покладається обов'язок чесно й сумлінно працювати). Невиконання обов'язку чесно й сумлінно працювати свідчить про протиправність діяння.
Особливе значення для встановлення складу дисциплінарного проступку має час та місце вчинення діяння. Діяння працівника може визнаватися дисциплінарним проступком тільки за умови вчинення його на роботі та в робочий час.
Таким чином, дисциплінарний проступок - це протиправне, винне (умисне або необережне) діяння (дія чи бездіяльність) працівника, що посягає на встановлений правовий порядок взаємовідносин із роботодавцем шляхом невиконання або неналежного виконання працівником своїх трудових обов'язків, зловживання або перевищення прав, порушення заборон чи обмежень.
Зловживання правом — це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні громадянами своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі. Є два види зловживання правом: 1) такі, що не характеризуються явною ІІротиправністю; 2) такі, що характеризуються явною протиправністю, тобто такі, що належать до розряду правопорушень.
Протиправність поведінки при зловживанні правом полягає в суперечності не стільки закону, скільки правам та інтересам правопорушника. Зловживання правом слід віднести до правової поведінки, яка може набути неправомірного характеру, стати правопорушенням, але не завжди ним стає.
Залежно від обставин конкретної справи настають наслідки зловживання правом - визнання їх недійсними (його наслідків), заборона дій, припинення здійснення суб'єктивного права без його позбавлення тощо. Запобігання і припинення зловживання правом входить до компетенції всіх державних органів.
Конституція України проголошує принцип рівності усіх людей у своїх правах. При цьому забороняється як скасування цих прав, так і звуження їх змісту та обсягу (ст. 22 Конституції України). Зазначене може привести до висновку, що цінність права полягає не лише в можливості його реалізації, а в можливості його реалізації в певних межах.
Зловживання правом є самостійним правовим явищем, яке за своїми ознаками не під правопорушення, не під правомірну поведінку не підпадає.
Відмінність між дисциплінарним проступком та зловживанням правом є досить суттєвою. За дисциплінарний проступок настає дисциплінарна відповідальність (попередження, догана), а зловживання правом під ознаки правопорушення не підпадає.
Нарада постановила:
1. Подану інформацію взяти до відома.
2. Суддям та працівникам апарату суду у своїй роботі не допускати дисциплінарних проступків та не користуватись зловживанням права.
3. Контроль за виконанням постанови покласти на керівника апарату суду Насоненко Т.А.
Слухали: Порядок виконання вироків відносно неповнолітніх.
З доповіддю по даному питанню виступила секретар суду Мельник О.С.
В обговоренні питання взяли участь судді суду Сенько Л.Ю., Шепель К.А., Верьовочніков В.М., керівник апарату суду Насоненко Т.А., старший секретар суду Смірнова Є.А.
Обговоривши відзначили що, суд, що розглядає кримінальну справу, постановляє вироки, виносить ухвали та постанови. Найважливішим з них є вирок суду. Єдиним процесуальним актом, яким громадянин, у тому числі неповнолітній, може бути визнаний винним у скоєнні злочину і підданий у зв’язку з цим кримінальному покаранню, є вирок, постановлений судом у результаті розгляду кримінальної справи в судовому засіданні.
Постановлений з дотриманням закону, на основі ретельного вивчення доказів, за внутрішнім переконанням суддів судовий вирок, що підсумовує розгляд справи в суді, складає найважливішу частину судового процесу. Вирок може бути постановлений тільки судом першої інстанції.
Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. З усіх порушень законності, що допускаються неповнолітніми, найбільш небезпечними є кримінальні злочини.
Кримінальна справа в тому числі щодо неповнолітніх може бути закрита за наявності законних підстав органами досудового слідства та судом. Проте, якщо у справі необхідно вирішити питання про кримінальне покарання, то воно вирішується судом лише у вироку.
Судам належить у кожній справі ретельно з’ясовувати причини та умови, які сприяли втягненню неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність, і реагувати на них шляхом винесенням вироків, окремих постанов (ухвал), які мають бути конкретними та відповідати встановленим обставинам.
Вирок у справі неповнолітнього повинен відповідати вимогам ст. 333-335 КПК.
Вироком, постановленим відповідно до вимог закону, суд від імені держави дає оцінку діянню підсудного як злочинному або не злочинному. При встановленні вини суд застосовує до винного передбачені законом заходи кримінального покарання. При встановленні невинності підсудного суд виправдовує його і своїм вироком повністю відновлює невинного у всіх правах, негайно скасовує усі обмеження, якщо вони застосовувалися
Суд, проаналізувавши й оцінивши докази, повинен обґрунтувати кваліфікацію діяння підсудного, вид і міру покарання. У разі призначення покарання неповнолітньому суд враховує умови його життя і виховання, вплив дорослих, рівень його розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. Звільняючи неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням або застосовуючи до нього покарання, не пов’язане з позбавленням волі, і вважаючи необхідним призначити громадського вихователя, суд у мотивувальній частині вироку повинен вказати підстави такої необхідності. У результативній частині обвинувального вироку повинні бути чітко і ясно сформульовані прийняті рішення. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням у вироку зазначаються: іспитовий строк; обов’язки, покладені на засудженого; трудовий колектив або особа, на які, за їх згодою або на їх прохання, суд покладає обов’язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи.
Вироки передаються на виконання після того, як вони набрали законної сили, крім випадків негайного їх виконання. Все листування щодо звернення до виконання вироків покладається на кримінальну канцелярію. Після набрання вироком місцевого суду законної сили секретар кримінальної канцелярії Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Мельник О.С. надсилає копії вироку за належністю відповідно до вимог КПК України та в строки встановлені КПК України з супровідним листом підписаним суддею та зареєстрованим в секретаріаті суду.
Нарада постановила:
1. Подану інформацію взяти до відома.
2. Секретарю Жмеринського міськрайонного суду Мельник О.С. при зверненні вироків до виконання постійно дотримуватись вимог «Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді».
3. Контроль за виконанням постанови покласти на голову суду Ковальського В.І.
Слухали: Про питання етики в суді.
З доповіддю по даному питанню виступила суддя суду Сенько Л.Ю.
В обговоренні питання взяли участь судді суду Сенько Л.Ю., Шепель К.А., Верьовочніков В.М., керівник апарату суду Насоненко Т.А., старший секретар суду Смірнова Є.А.
Обговоривши відзначили що, стандарти етичної поведінки працівника суду ґрунтуються на нормах життя в суспільстві та повазі до гідності людини.
Кожен вчинок працівника суду, який принижує гідність людини, може негативно вплинути на його авторитет і довіру до нього у професійній сфері.
Найвища суспільна й особистісна цінність етичної поведінки працівника суду полягає в її гуманності. Усвідомлення загальнолюдських та професійних цінностей робить діяльність працівника суду морально наповненою.
Кожен працівник має поводити себе пристойно та уникати будь-яких вчинків, що принижують його гідність і негативно впливатимуть на імідж суду, у якому він працює, та судової системи в цілому.
Працівник суду повинен бути охайним, носити діловий одяг. З метою полегшення спілкування відвідувачів суду з його працівниками працівники суду повинні носити нагрудні прозорі таблички (бейджі), на яких має бути зазначено ім’я та посада особи. Зовнішній вигляд працівника суду має важливе значення і впливає на ставлення до суду та судової влади з боку громадян. Одягатися доречно та професійно є зовнішнім проявом особистої культури працівника, виявом поваги як до публіки, так і до суду та суддів.
Працівникам суду слід завжди пам’ятати, що вони спілкуються не тільки з колегами-співробітниками, а й з громадянами, які звертаються до них з різними проханнями.
Особиста поведінка працівника суду поза робочими годинами не повинна негативно впливати на авторитет суду.
Нарада постановила:
1. Подану інформацію взяти до відома.
2. Усім працівникам апарату суду постійно дотримуватись «Правил поведінки працівника суду».
3. Контроль за виконанням постанови покласти на керівника апарату суду Насоненко Т.А.
Керівник апарату Жмеринського
міськрайонного суду Т.А. Насоненко
Секретар А.В.Шпиль
_03_03.png)
