Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Протокол № 6

оперативної наради навчання працівників

Жмеринського міськрайонного суду

05 червня 2013 року

На нараді присутні 24 працівники суду.

План навчання:

1. ЗУ «Про доступ до публічної інформації».

2. Кадровий резерв державної служби.

3. Заходи Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області щодо посилення боротьби з корупцією в 2011 р. – 2013р

4. Пільги щодо сплати судового збору.

Слухали: ЗУ «Про доступ до публічної інформації».

З доповіддю по даному питанню виступила помічник судді Гундерук Н.В.

В обговоренні питання взяли участь керівник апарату Насоненко Т.А., помічник судді Ведишко О.Л., консультант суду з кадрової роботи Шпиль А.В.

Обговоривши питання відзначили, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Доступ до публічної інформації здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;

2) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом;

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:

в офіційних друкованих виданнях;

на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;

на інформаційних стендах;

будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Кожна особа має право:

1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;

2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;

3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;

4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;

5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:

1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;

4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Парламентський контроль за дотриманням права людини на доступ до інформації здійснюється Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України, народними депутатами України.

Громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації здійснюється депутатами місцевих рад, громадськими організаціями, громадськими радами, громадянами особисто шляхом проведення відповідних громадських слухань, громадської експертизи тощо.

Державний контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації здійснюється відповідно до закону.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Інформація на запит надається безкоштовно.

Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

1) ненадання відповіді на запит;

2) ненадання інформації на запит;

3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;

4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;

5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;

6) несвоєчасне надання інформації;

7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;

8) нездійснення реєстрації документів;

9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Нарада постановила:

1. Подану інформацію взяти до відома.

2. Працівникам апарату суду дотримуватись ЗУ «Про доступ до публічної інформації».

3. Контроль за виконанням постанови покласти на керівника апарату Жмеринського міськрайонного суду Насоненко Т.А.

Слухали: Кадровий резерв державної служби.

З доповіддю по даному питанню виступила консультант з кадрової роботи Шпиль А.В.

В обговоренні питання взяли участь керівник апарату суду Насоненко Т.А., старший секретар суду Смірнова Є.А.

Обговоривши питання відзначили, що кадровий резерв для державної служби створюється для заміщення посад державних службовців, а також для просування їх по службі.

Кадровий резерв в суді формується з урахуванням фактичної потреби з числа:

- працівників апарату суду, які мають відповідну освіту та необхідні професійні навички з метою їх просування по службі;

- кандидатів, які успішно склали іспит на заміщення вакантних посад державних службовців, але не були відібрані для призначення на посаду;

- студентів останніх курсів юридичних вузів, які мають бажання та намір працювати в судовій системі.

Зарахування працівника до кадрового резерву проводиться за його згодою, яка оформлюється в письмовій формі.

Зарахування до кадрового резерву затверджуються наказом керівника апарату суду. Списки осіб переглядаються щороку в грудні, при необхідності до списку протягом року вносяться зміни.

З працівниками, зарахованими до кадрового резерву, проводиться робота згідно зі складеними ними особистими річними планами. В особистих річних планах вони передбачають: вивчення законів України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про засади запобігання та протидії корупції», вивчення судових інструкцій, постанов Пленуму Верховного Суду України, участь у проведенні семінарів, навчань, нарад, складання проектів рішень, ухвал, постанов, протоколів судових засідань, написання робіт, тощо.

Контроль за виконанням особистих річних планів покладений на консультанта з кадрової роботи Шпиль А.В.

Нарада постановила:

1. Подану інформацію взяти до відома.

2. Консультанту з кадрової роботи суду Шпиль А.В. контролювати за виконанням особистих річних планів.

Слухали: Заходи Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області щодо посилення боротьби з корупцією в 2011 р. – 2013р

З доповіддю по даному питанню виступила керівник апарату Насоненко Т.А.

В обговоренні питання взяли участь помічники суддів Гундерук Н.В., Ведишко О.Л.

   Обговоривши питання відзначили, що Відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» під поняттям корупція розуміється  діяльність  осіб, наділених службовими повноваженнями та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.

      За рішенням Генеральної Асамблеї ООН 9 грудня є Міжнародним днем боротьби з корупцією. Саме цього дня 2003 року в мексиканському місті Меріда була відкрита для підписання Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції. Документ набрав чинності у грудні 2005 року, визначає дієві заходи щодо етики публічної служби і протидії корупції як у державному, так і у приватному секторах. Верховна Рада України у жовтні 2006 року ратифікувала Конвенцію ООН проти корупції. Тобто Україна чітко визначила свій курс на інтеграцію в європейське співтовариство, тому захист прав і свобод її громадян від проявів корупції та хабарництва є одним із найважливіших пріоритетів держави. Влітку 2009 року прийнято пакет нових антикорупційних законів – «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» та «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень». Такий крок дає змогу нашій державі найближчим часом набути статусу сторони ООНівської Конвенції.

      На даний час в Україні діє Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» прийнятий 07.04.2011 року, який 1 липня 2011 року набрав законної сили. Він повинен суттєво допомогти країні у вирішенні проблеми подолання корупції в суспільстві.

      Але жодний Закон не в змозі викорінити явище корупції. Корупції не буде тоді, коли люди самі боротимуться з цим явищем, а оскільки корупціонер живиться грошима, то з припинення грошового потоку втратить смисл і вчинення корупційних дій. Тому кожен з громадян держави повинен зрозуміти, що корінь корупції це ми, і поки ми цього не зрозуміємо, її «квітка» ніколи не зав’яне.

      Корупція є найбільшою перешкодою до економічного зростання і розвитку будь-якої держави. Вона створює конфлікт між діями виборної особи та інтересами суспільства. Фактично корупція аналогічна шахрайству, що вчиняється посадовою особою та відноситься до злочинів протидержавної влади.

Найбільш небезпечними з корупційних правопорушень є правопорушення кримінального характеру – корупційні злочини.

У чинному кримінальному законодавстві поняття «корупційні злочини» не вживається. Злочин з ознаками корупційних діянь не є самостійним видом злочину, оскільки такі ознаки можуть проявлятися у багатьох видах злочинної поведінки.

Основним видом службових злочинів з ознаками корупційних діянь, є злочини, склад яких передбачено ст.368 КК України, тобто одержання хабара.

Вирішуючи питання про призначення покарання, судді загалом правильно розуміють вимоги закону щодо призначення його у кожному окремому випадку з урахуванням всіх обставин, що впливають на його вид і міру

З перевіреної справи зазначеної категорії покарання призначалось у межах санкції закону, за яким винну особу було засуджено.

Додаткові покарання у виді позбавлення права займати певні посади призначалися і підлягали виконанню.

В 2011-2013 р.р. вирішуючи питання про призначення покарання, судді правильно розуміють вимоги закону щодо призначення його у кожному окремому випадку з урахуванням всіх обставин, що впливають на його вид і міру Покарання призначалось у межах санкції закону, за яким винну особу було засуджено. Додаткові покарання у виді позбавлення права займати певні посади призначалися і підлягали виконанню.

Відповідно до статистичних даних суду за 2011 рік справ даної категорії було 11, в І півріччі 2012 року лише – 3, в І півріччі 2013 року - 7. Усі справи розглянуто із винесенням постанов.

Відповідальності за корупційні правопорушення притягаються тільки керівники і спеціалісти державних структур нижчої ланки. Це свідчить про те, що діяльність правоохоронних органів поки що спрямовується на боротьбу з корупцією у владних органах нижчих рівнів.

Нарада постановила:

1. Подану інформацію взяти до відома.

2. Працівникам апарату суду постійно дотримуватись вимог ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції».

3. Керівнику апарату Насоненко Т.А. контролювати хід виконання Заходів Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області щодо посилення боротьби з корупцією в 2011 р. – 2013р.

4. Контроль за виконанням постанови покласти на в.о. голови суду Сенько Л.Ю.

Слухали: Пільги щодо сплати судового збору.

З доповіддю по даному питанню виступила помічник судді Ведишко О.Л.

В обговоренні питання взяли участь керівник апарату суду Насоненко Т.А., помічник судді Гундерук Н.В.

Обговоривши питання відзначили, що пільги щодо сплати судового збору визначаються ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Від сплати судового збору звільняються:

1) позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;

2) позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;

3) позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів;

4) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" ( 962-12 );

5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;

6) позивачі - за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину;

7) державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав;

8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп;

10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

11) органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді;

12) Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель;

13) Міністерство юстиції України - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;

14) позивачі - за подання позовів про уточнення списку виборців;

15) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

16) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти,які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і проходять службу у військовому резерві, - за подання позовів, пов'язаних з виконанням військового обов'язку;

17) позивачі - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих внаслідок неповернення у строки, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, залучених до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян;

18) Пенсійний фонд України та його органи; органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального захисту інвалідів і його відділення;

19) громадські організації інвалідів (спілки та інші об'єднання громадських організацій інвалідів), їх підприємства, установи та організації, громадські організації ветеранів, їх підприємства, установи та організації - за подання позовів, з якими вони звертаються до суду;

20) органи праці та соціального захисту населення - за подання позовів щодо призначення і виплати всіх видів державної соціальної допомоги, компенсації, виплат та доплат, установлених законодавством.

Нарада постановила:

1. Подану інформацію взяти до відома.

2. Керівнику апарату Насоненко Т.А. контролювати зміни щодо висвітлення інформації ставок судового збору.

3. Контроль за виконанням постанови покласти на в.о. голови суду Сенько Л.Ю.

Керівник апарату Жмеринського

міськрайонного суду Т.А. Насоненко

Секретар А.В.Шпиль

Протокол № 6 від 5 червня 2013 року