АНАЛІЗ судової практики цивільних справ про спори, що виникають із трудових правовідносин за 2013 рік

                                                                                                           АНАЛІЗ

судової практики цивільних справ про спори, що виникають із трудових правовідносин за 2013 рік

Згідно Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.   Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної  людини.

Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до плану роботи Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області на перше півріччя 2014 року проведено аналіз судової практики цивільних справ про спори, що виникають із трудових правовідносин за 2013 рік.

Протягом 2013 року в провадженні Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області перебувало 8 цивільних справ зазначеної категорії, з них 2 - про поновлення на роботі, 6 - про виплату заробітної плати. До апеляційного суду Вінницької області оскаржувалося лише 1 рішення зазначеної категорії.

В провадженні судді Саландяк О.Я. перебувала цивільна справа за позовом Жмеринського міжрайонного прокурора в інтересах Г. до ТОВ “В” про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки  за зверненням Г. щодо порушення трудового законодавства  керівництвом ТОВ «В» при звільненні з роботи заявника та не проведення розрахунку під час звільнення встановлено що заборгованість відповідача із виплати заробітної плати перед Г. становить 4700 гривень. Посадовими особами ТОВ «В» 09.10.2012 року, тобто в день звільнення Г. не здійснено повний розрахунок по заробітній платі та станом на 09.02.2013 року, тобто на день звернення до суду із позовною заявою остаточного розрахунку перед позивачем по заробітній платі не проведено, чим порушено його права та законні інтереси. Вважав, що відповідач повинен виплатити Г. заборговану заробітну плату в сумі 4700 грн., та кошти за час затримки розрахунку в сумі 4472 гривні за весь час затримки заробітної плати з 09.10.2012 року по 09.02.2013 року (день подачі позову), що складається з середнього заробітку 1118 грн. помноженого на 4 місяці. Незважаючи на неодноразові усні звернення позивача до керівника ТОВ «В» про виплату всієї суми заборгованості по заробітній платі, з ним до даного часу не проведено розрахунку. Представник відповідача позов визнав частково, лише на суму заборгованості по заробітній платі 4700 грн., що підтверджено довідкою товариства, а суму затримки за її виплату не визнав, пояснивши відсутністю коштів на рахунках товариства не оспорюючи розрахунок, зроблений у позовній заяві. Пояснив, що дійсно Г. перебував у трудових відносинах із ТОВ «В»  з 2007 року, які 09.10.2012 року було припинено відповідно до ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням позивача. Як до працівника, у представника відповідача претензій до Г. не було, до дисциплінарної відповідальності він не притягувався. Г. нараховувалась мінімальна заробітна плата, що передбачена законом. Сам представник відповідача Д. приступив до виконання обов’язків директора ТОВ «В» з 11.02.2011 року. Загальна заборгованість по заробітній платі підприємства перед позивачем складає 4700 гривень. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача, заперечення відповідача, докази, якими вони підтверджуються, суд позов задовольнив, стягнув  з  ТОВ “В” на користь Г. заборгованість по заробітній платі при звільненні з роботи в сумі 4700) грн., а також середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 6612 гривень та стягнув з відповідача судовий збір в сумі 229,40 коп.

Протягом 2013 року Жмеринським міськрайонний судом розглянуто - 8 справ зазначеної категорії, з них - 5 ухвалення рішення, 2 - із закриттям провадження , 1 - залишено без розгляду. В залишку на кінець звітного періоду справ данної категорії не перебувало.

В провадженні судді Заярного А.М. перебувала цивільна справа  за позовом Б. до ТОВ про стягнення недоплаченої заробітної плати. 04.07.2013 року сторони в судове засідання не з’явились. Позивач через канцелярію суду подав заяву, в якій просив його позов залишити без розгляду.  Ухвалою суду заяву позивача задовольнити та позовну заяву Б. до ТОВ про стягнення недоплаченої заробітної плати  залишено  без розгляду.

В цивільних справах про спори, що виникають із трудових правовідносин розглянутих Жмеринським міськрайонним судом протягом за 2013 рік пред'явлено до стягнення 91029 грн., присуджено до стягнення 106067 грн., в том числі моральної шкоди в сумі 8000 грн., з них 33792 грн. -  в справах щодо поновлення на роботі, 72275 грн .- щодо стягнення заробітної плати.

В провадженні судді Верніка В.М перебувала справа за позовом Г. до ДТГО «П» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Позивач звернувся до суду з даним позовом  про поновлення його на посаді начальника ВП ДТГО "П", стягнення на його користь з ДТГО "П" 25409,28 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу з дня звільнення з роботи з 01.08.2013 року до часу поновлення на роботі, а також 25000 грн. моральної шкоди, посилаючись на незаконність його звільнення. В судовому засіданні позивач та його представник збільшили вимоги в частині відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу, вимагаючи стягнення її в розмірі 25791,64 грн., та підтримали решту заявлених вимог, пояснивши, що позивач неправомірно був звільнений з займаної ним посади начальника відокремленого підрозділу Жмеринської дистанції колії наказами відповідача за однократне грубе порушення трудових обов’язків, оскільки такого порушення Г. не вчиняв, а виявлена інвентаризаційною перевірка нестача товарно-матеріальних цінностей у ввіреному йому підрозділі не становить відповідної підстави звільнення керівника з причин неналежного керівництва чи послаблення контролю за роботою підлеглих працівників. Заперечили такою підставою порушене кримінальне провадження, відкрите за фактом виявлення вказаної нестачі, посилаючись на відсутність обвинувального вироку відносно позивача. Зауважили про порушення позивачем порядку звільнення позивача за перевищенням визначеного законом шестимісячного строку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, відсутності подання повноважної службової особи щодо звільнення позивача. Вважаючи дане звільнення незаконним потребували стягнення з відповідача на користь позивача втраченого заробітку за весь період вимушеного прогулу з розрахунку середньоденної заробітної плати, який на час розгляду справи визначили в сумі 25791,64 грн. Також просили стягнути заявлений розмір моральної шкоди, яку обґрунтували тим, що внаслідок протиправного звільнення позивач відчував психологічні незручності, погіршився його соціальний статус та були порушені звичайні життєві зв’язки. Зауважили, що з часу звільнення позивач ніде не працював. Просили позов задоволити. Представники відповідача позов не визнали, вказавши, що позивача було звільнено наказом начальника ДТГО "П" за наслідком виявлення в ході перевірки фінансово-господарської діяльності Жмеринської дистанції колії нестачі матеріалів верхньої будови колії на суму 407454,88 грн. Вважали, що вказана нестача визначає грубе порушення позивачем трудових обов’язків, пов’язане із порушенням п.4.1 посадової інструкції, яким передбачено його відповідальність за цілісність та збереження всього залізничного майна дистанції колії, недотриманням окремих пунктів положення про відокремлений підрозділ Жмеринської дистанції колії та порушенням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність, що полягала у невідображені позивачем під час проведення інвентаризації в жовтні 2012 року наявної на той час нестачі матеріальних цінностей. Заслухавши пояснення сторін, вивчивши представлені докази, суд  вирішив позов задоволити частково та поновити Г. на роботі на посаді начальника відокремленого підрозділу Жмеринської дистанції колії ДТГО "П" з 01.08.2013 року та стягнути з ДТГО "П" на користь Г. 25791,64 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 8000 грн. моральної шкоди, а також на користь держави 344,10 коп. судового збору. У задоволенні решти вимог відшкодування моральної шкоди відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним вироком, відповідач подав апеляційну скаргу. Однак, не  погоджуючись з рішенням Жмеринського  міськрайонного  суду  Вінницької  області  від 17 жовтня   2013  року ДТГО "П" звернулося до  Апеляційного  суду  Вінницької  області  з  апеляційною  скаргою,  в  якій  просить  ухвалене  у  справі  судове  рішення скасувати  та  ухвалити  нове  рішення  по  справі, яким  відмовити у задоволені позову, посилаючись  при  цьому на порушення  судом  норм  матеріального та процесуального  права. Ухвалою колегією суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ДТГО "П"  відхилено, а рішення Жмеринського міськрайонного  суду  Вінницької  області  від 17.10.2013  року  залишено без змін.  Оскільки, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив всі обставини справи, надав належну оцінку доказам у справі, дійшов обґрунтованого висновку про часткове  задоволенні  позовних  вимог та рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

     Отже, при проведенні аналізу стану судової практики цивільних справ про спори, що виникають із трудових правовідносин суддями Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у 2013 році, встановлено, що розгляд таких справ знаходиться на належному рівні, про що свідчить незначна кількість оскаржених рішень в результаті розгляду апеляційних скарг на ці рішення.

Враховуючи вищевикладене, можливо зробити висновок, що судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області в основному правильно застосовують норми матеріального та процесуального права.

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду                                                                                                                        П.П.Порощук