УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ ПРО ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ ( р.17) ЗА 2013 р.

 УЗАГАЛЬНЕННЯ

СУДОВОЇ ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ ПРО ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ ( р.17)  ЗА 2013 р.

          У відповідності до плану роботи Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області на  І півріччя 2014 року  проаналізовано судову практику розгляду кримінальних проваджень про злочини проти власності  за 2013 рік.

         Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найбільших цінних соціальних благ - право власності. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

        Суб’єктами права власності є фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), юридичні особи (господарські товариства, професійні спілки, громадські, релігійні об’єднання тощо), держава. Їх рівність перед законом і забезпечення захисту їхніх прав державою закріплено у ст. 13 Конституції.

        Право власності в Україні охороняється законом. Зокрема, у розд. VI Кримінального кодексу України (далі — КК) встановлено, які саме суспільно небезпечні діяння проти власності є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

        Родовим об’єктом злочинів, передбачених розд. VІ Особливої частини КК, є право власності, зміст якого становлять володіння, користування і розпорядження своїм майном. Об’єктами злочинів, які вчиняються з використанням насильства або погрозою його застосування (насильницький грабіж, розбій, вимагання, погроза знищення майна), є також життя, здоров’я, психічна або фізична недоторканність людини.

         Предметом злочинів проти власності є, як правило, майно, яке має вартість, ціну і перебуває у чужій для винної особи власності. Предметом таких злочинів також можуть бути гроші, цінні папери, документи, які є еквівалентом вартості, та документи, які засвідчують право певної особи на майно.

         Пленум Верховного Суду України у постанові від 06.11.2009 року   № 10 «Про судову практику про злочини  проти приватної власності»  надав судам роз’яснення з питань застосування законодавства при розгляді справ цієї категорії.

    В ході проведення даного узагальнення встановлено наступне.

   В період 2013 року в провадженні Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області перебувало 108  кримінальних проваджень зазначеної категорії відносно 122 осіб.   

    За звітний період суддями Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області  розглянуто справ даної категорії  усього 94, у тому числі з постановленням вироку -88, із них із затвердженням угоди -24, із закриттям провадження у справі і звільненням від кримінальної відповідальності -2, із застосуванням примусових заходів виховного характеру -4 ( діаграма №1)

Діаграма №1

      Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду 2013 року становив  -14 справ, кількість осіб щодо яких справи знаходяться в суді в залишку – 20.

      Кількість осіб у справах із закінченим провадженням:  засуджених -96, щодо яких справи закрито -2, щодо яких застосовано примусові  заходи виховного характеру -4.

      Аналізуючи розгляд справ даної категорії в порівнянні з аналогічним звітним періодом 2012 року можна спостерігати тенденцію до зменшення   кількості надходжень кримінальних проваджень про злочини проти власності у звітному 2013 році ( діаграма №2)  

  Діаграма №2

За звітний 2013 рік період  суду  з 108  кримінальних проваджень надійшло:  за ст. 185 КК України – 89 справ; за ст. 186 КК України – 11 справ; за ст. 187 КК України – 2 справи; за ст. 190  КК України – 5 справ. В порівнянні з аналогічним звітним періодом 2012 року показники наведені в таблиці№1.

        Таблиця №1.     

З вказаної категорії справ, які надійшли до суду в порівнянні з аналогічним звітним періодом 2012 року розглянуто ( таблиця №2)

            Таблиця №2.

У ст. 185 КК («Крадіжка») передбачено відповідальність за таємне викрадення чужого майна. Таємним вважається викрадення, коли воно вчинюється за відсутності особи, у власності чи під охороною якої знаходилося майно, що викрадається, або у присутності такої особи непомітно для неї, а також у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, який виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, сильне сп’яніння тощо). Таємним також є викрадення в присутності осіб, які усвідомлюють, що вчиняється крадіжка, але суб’єкт знає, що ці особи не будуть йому перешкоджати, а також коли дії особи фактично помічені іншою особою, але суб’єкт цього не усвідомлює і вважає дії таємними. Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися рим (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо).

   Так, при розгляді кримінального провадження № 130/653/2013  ( справа № 1-кп/25/2013)  по обвинуваченню Палюх Н.К.   у  вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 185 КК України (головуючий суддя  Заярний А.М.) було встановлено, що 23 лютого 2013 року біля 12:00 години обвинувачена Палюх Ніна Карлівна, будучи у стані алкогольного сп’яніння, прийшла до будинку  своєї сестри  Овчарук Ірини Карлівни,  який розташований в  м. Жмеринці, по вул. Петровського, 5. Зайшовши в одну із кімнат  Палюх Н.К. побачила  свого племінника, а відповідно сина Овчарук І.К.,  Овчарука Леоніда Леонідовича,  який  спав  та  з яким  перед цим, вранці 23.02.2013 року, в  будинку  № 3 по вул. Петровського  в м. Жмеринка, де проживають Палюх Н.К. із сім’єю та Овчарук Л.Л., останні розпивали спиртні напої. Згадавши про те, що  під час розпивання  спиртного, Овчарук  Л.Л. розповідав, що у нього є грошові кошти, які  знаходяться в  кишені  його куртки, в якій  він ходив та на той  час спав, у Палюх Н.К. виник умисел викрасти кошти  останнього. Після  чого  Палюх Н.К. , переслідуючи    мету  викрадення    чужого      майна, діючи умисно,  з корисливих мотивів,  таємно для власника,  розстебнувши кишеню куртки  Овчарука Л.Л.  викрала звідти кошти в сумі  1200 (одна тисяча двісті) гривень, з якими з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, завдавши своїми діями  Овчаруку Л.Л. майнової  шкоди на вказану  суму . Викраденими коштами  розпорядилась на власний  розсуд. В судовому засіданні обвинувачена Палюх Н.К. свою вину у вчинені кримінального правопорушення,  відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 185 КК України,  визнала повністю. Обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченої суд визнав: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченої суд визнав: вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебувала в стані алкогольного сп’яніння. Суд врахував  також і те, що потерпілий просив обвинувачену суворо не карати, грошові кошти йому були повернуті під час досудового розслідування. Відповідно до вироку від 19.03.2013 року Палюх Н.К. визнати винною і призначено покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 240 годин громадських робіт.  

     До ознак, залежно від наявності яких виділяються кваліфіковані та особливо кваліфіковані види злочинів проти власності першої групи, закон відносить вчинення таких діянь: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) організованою групою; 4) у великих або 5) особливо великих розмірах; 6) із заподіянням значної шкоди потерпілому.

     При розгляді кримінального провадження № 130/1262/2013  ( справа № 1-кп/68/2013)  по обвинуваченню Бігуна В.І.   у  вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 2 ст. 185 КК України (головуючий суддя  Шепель К.А.) було встановлено, що обвинувачений, маючи не зняту та непогашену в установленому порядку судимість за вчинення крадіжок чужого майна, повторно вчинив злочин. Так, 21 березня 2013 р., біля 01 г, обвинувачений, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в спальній кімнаті будинку Коновалової Г.С. по вул. Леніна, 1 в с. Лисогірка Жмеринського району, скориставшись тим, що та спала, таємно викрав з кишені светра, в якій вона була одягнена, 500 грн., помістив їх в свою кишеню та ліг далі спати. Ранком був викритий потерпілою, якій повернув гроші. Своїми діями обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.185 ч.2 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно. У вчиненому злочині обвинувачений винним себе визнав повністю і підтвердив обставини, встановлені в судовому засіданні, розкаявся. В зв'язку з повним визнанням вини суд, за згодою з учасниками судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому з'ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також роз'яснив, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є злочином середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше судимий, злочин вчинив в стані алкогольного сп'яніння, щиро розкаявся і активно сприяв розкриттю злочину, думку потерпілої, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, і вважає необхідним призначити йому покарання, яке буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів - у виді арешту. Відповідно до вироку суду від 21.06.2013 року  Бігуна В.І.  визнано  винуватим за ст.185 ч.2 КК України і призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) місяців арешту.

     При розгляді кримінального провадження № 130/3014/2013  ( справа № 1-кп/181/2013)  по обвинуваченню Радаєва К.І.  у  вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 3 ст. 185 КК України (головуючий суддя  Вернік В.М.) було встановлено,що Радаєв К.І. о 12 годині 00 хвилин 06.05.2013 року, перебуваючи в с.Носківці Жмеринського району Вінницької області та переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно з корисливих мотивів, відчинивши вікно проник через нього в будинок, розташований по вул. Суворова, 109, у вказаному населеному пункті, який належить потерпілій Поливаній Г.М., звідки вчинив крадіжку грошей в сумі 1250 грн., купюрами номіналом по 200 гривень шість штук та одну купюру номіналом 50 гривень. З викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив останній майнову шкоду на вказану суму. Допитаний в судовому засіданні Радаєв К.І. винуватим себе у вчиненні цього кримінального правопорушення визнав повністю. Показав, що кримінальне правопорушення вчинив за обставин, викладених вище. Пояснив, що в обідню пору вказаного у обвинувальному акті дня він вирішив викрасти гроші з будинку потерпілої, що знаходиться на вул. Суворова в с.Носківці Жмеринського району. Наблизившись до вказаного будину, він відчинив вікно, через яке проник до однії з кімнат, після чого пройшов до іншої кімнати, на підвіконні якої побачив та забрав із собою гроші в сумі 1250 грн. Зворотнім шляхом через вікно виліз надвір. Вказав, що в будинку у той час нікого не було. Викрадені гроші пізніше витратив на особисті розваги. У вчиненому розкаявся. Суд прийшов до висновку, що обвинувачений Радаєв К.І. умисно, повторно, вчинив таємне викрадення чужого майна, тому він повинен нести кримінальну відповідальність за ч.3 ст.185 КК України, за кваліфікуючою ознакою вчинення крадіжки, поєднаної з проникненням у житло. При призначенні міри покарання суд прийняв до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, а також враховує думку потерпілої. Обвинувачений Радаєв К.І. раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за якими не погашена; за місцем проживання характеризується незадовільно, ніде не працює та не перебуває на обліку у центрі зайнятості населення, існуючи за рахунок випадкових заробітків; не вжив дієвих заходів щодо документального оформлення визнання батьківства своїх неповнолітніх дітей; на обліку у лікарів психіатрів та наркологів не перебував і не перебуває; потерпіла не потребувала застосування суворого покарання. Ті обставини, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, під час провадження досудового слідства та в ході судового розгляду давав правдиві показання, чим  сприяв встановленню істини у справі, здійснив добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій, судом віднесено  до таких, що пом’якшують покарання. До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд відніс  рецидив злочинів. Враховуючи, що Радаєв К.І. має постійне місце проживання та в ході досудового розслідування і судового розгляду не допускав порушень попередньо обраного стосовно нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, суд не вбачає підстав для його заміни чи скасування. Відповідно до вироку суду від  18.10.2013 року Радаєва К.І.  визнано  винуватим та призначено йому покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців.

      При розгляді кримінального провадження № 130/1277/2013  ( справа № 1-кп/73/2013)  по обвинуваченню  Боклач Ю.О.   у  вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 185 КК України (головуючий  суддя Камінський В.П. ) було Затвердити угоду про примирення від 25.04.2013 року укладеної між законним представником неповнолітньої підозрюваної Боклач Юлії Олександрівни – Боклач  Олександром Миколайовичем та потерпілим Кантєєвим В’ячеславом Азаматовичем, представником неповнолітньої Кантєєвої Марії В’ячеславівни. Визнано винною неповнолітню Боклач Юлію Олександрівну у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначено її покарання у вигляді штрафу в розмірі п’ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 850 грн.        

Грабіж (ст. 186 КК) — це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює, що його дії помічені, та оцінюються як викрадення.

 Підвищена суспільна небезпека грабежу порівняно з крадіжкою зумовлюється тим, що грабіжник не приховує свого наміру протиправно заволодіти майном, діє відкрито для сторонніх осіб, ігноруючи волю потерпілого чи осіб, у володінні чи під охороною яких перебуває майно.

 Так, при розгляді кримінального провадження № 130/496/2013  ( справа № 1-кп/22/2013)  по обвинуваченню  Цабака О.Й.   у  вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 186 КК України (головуючий суддя  Порощук П.П.) було встановлено, що обвинувачений Цабак О.Й. 01 січня 2012 року біля 12 години 00 хвилин, перебуваючи в будинку по вул.Шевченка, 67 м.Жмеринка Вінницької області, де проживає Палюх К.П., переслідуючи мету викрадення чужого майна, умисно, відкрито, шляхом ривка, забрав з рук Палюх К.П. належні їй гроші в сумі 1000  гривень купюрами по 200  гривень та з викраденим з місця вчинення злочину зник, завдавши потерпілій майнової шкоди на вищевказану суму. Показав, що кримінальне правопорушення вчинив за обставин, викладених вище. Прийшов до Палюх Катерини Петрівни, де з нею проживає довгий час однак офіційно не одружений, разом св'яткували Новий рік. 01.01.2013 року з ранку вони посварилися, але Цабак О.Й. попросив у неї гроші, однак Палюх К.П. йому відмовила сказавши, що гроші не дасть бо він їх проп'є. Приблизно о 12.00 годині Палюх К.П. збиралася до магазину, та Цабак О.Й. побачивши у неї в руках гроші вирішив їх забрати, та вирвав гроші із рук Палюх К.П. Остання сказала йому віддати гроші, але Цабак О.Й. відмовився їх повернути, тоді Палюх К.П. сказала що викличе міліцію, і почувши це Цабак О.Й. зібрав речі та пішов від неї з дому, де в подальшому гроші витратив на власні потреби. За вироком суду від26.03.2013 року Цабака Олександра Йосиповича визнати винуватим і призначити покарання за ч.1 ст.186 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. За ст.75 КК України звільнено  Цабака О.Й. від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки. За ст.76 КК України покладено на Цабака О.Й. такі обов'язки:1. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції  Жмеринського р-ну;2. повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції Жмеринського району про зміну місця проживання, місця роботи.3. періодично з'являтися  для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції Жмеринського р-ну.

При розгляді кримінального провадження № 130/2486/2013  ( справа № 1-кп/146/2013)  по обвинуваченню  Кашпіровського В.О. та Фурмана М.М.    у  вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 2ст. 186 КК України (головуючий суддя  Вернік В.М.) було встановлено, що Фурман М.М. о 12 годині 50 хвилин 01.08.2013 року, під час слідування електропоїздом №6328, сполученням Гречани-Жмеринка в одному з вагонів, на дільниці Сербинівці-Жмеринка, що в Жмеринському районі Вінницької області, умисно, з корисливих спонукань, маючи намір на заволодіння чужим майном, за попередньою змовою з Кашпіровським В.О., діючи повторно, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого Бойко В.М.,відкрито заволоділи валізою останнього з особистим майном на загальну суму 4800 грн. Так, здійснюючи свій спільний злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, Кашпіровський В.О. схопив потерпілого Бойка В.М. за шию та утримував його, а Фурман М.М. застосувавши силу, шляхом ривка, вирвав валізу з рук Бойка В.М., внаслідок чого останньому було заподіяно матеріальну шкоду на вищевкащану суму, після чого з викраденим майном Фурман М.М. разом з Кашпіровським В.О. вийшли з вагону електропоїзда на зупинці Дубки, що в с.Сербинівці Жмеринського району та того ж дня у вказаному населеному пункті були затримані працівниками міліції.Допитані в судовому засіданні Фурман М.М. та Кашпіровський В.О. винуватими себе у вчиненні цього кримінальних правопорушення визнали повністю. При призначенні міри покарання суд прийняв до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винних, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.Так, обвинувачені раніше притягувались до кримінальної відповідальності, при чому Фурман М.М. - неодноразово, маючи обидва непогашені судимості за вчинення умисних злочинів, Кашпіровський В.О. дане кримінальне провадження вчинив в період строку його умовно-дострокового звільнення, Кашпіровський В.О. позитивно характеризується за місцем попереднього відбуття кримінального покарання, Фурман М.М. за місцем проживання характеризується посередньо. Ті обставини, що обвинувачені щиро розкаялися у вчиненому та активно сприяли встановленню істини в справі шляхом послідовного надання правдивих показань протягом досудового розслідування та під час судового розгляду, суд відносить до таких, що пом’якшують покарання.Рецидив злочинів, фактично наявний у обох обвинувачених визначає обставину, що обтяжує їх покарання. Відповідно до вироку суду від 08.10.2013 року Кашпіровського Володимира Олександровича визнати винуватим та призначити йому покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.У відповідності до вимог ст.71, ч.4 ст.81 КК України за сукупністю вироків шляхом  приєднання до призначеного покарання частини невідбутого покарання за вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 06.03.2012 року остаточне покарання Кашпіровському Володимиру Олександровичу визначити у виді позбавлення волі строком на чотири роки три місяці. Фурмана Миколу Миколайовича визнати винуватим та призначити йому покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді чотирьох років трьох місяців позбавлення волі.У відповідності до вимог ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до призначеного покарання частини невідбутого покарання за вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07.11.2012 року остаточне покарання Фурману Миколі Миколайовичу визначити у виді позбавлення волі строком на чотири роки сім місяців.

  Розбій (ст. 187 КК) є найнебезпечнішим серед зазначеної категорії злочинів. Це зумовлено тим, що обов’язковим додатковим об’єктом його виступають життя чи здоров’я потерпілого. Розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

   При розгляді кримінального провадження № 130/3342/2013  ( справа № 1-кп/130/2013)  по обвинуваченню  Утте П.В.    у  вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 3 ст. 187 КК України (головуючий суддя  Вернік В.М.) було встановлено, що біля 17 годин 00 хвилин 08.09.2013 року Утте П.В., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з корисливою метою, спрямованою на заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу через відкриті вхідні двері проник до будинку №4 на вул. Петровського в с.Мала Жмеринка Жмеринського району Вінницької області, який належить потерпілій Блажчук Г.П., де діючи відкрито, умисно, підійшов до останньої та, погрожуючи їй ножем, що потерпіла сприйняла як реальну загрозу застосування щодо неї насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я, протиправно заволодів її коштами в сумі 600 грн. Після того, як остання, скориставшись нагодою, залишила вказане приміщення, потерпілий з метою приховування попередньо вчиненого кримінального правопорушення, діючи умисно, таємно викрав належний Блажчук Г.П. мобільний телефон "Nokia 6070" сірого кольору, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи від 02.10.2013 року №810 становить 250 грн. Вказаними діями Утте П.В. завдав Блажчук Г.П. матеріального збитку на загальну суму 850 грн. З викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном та грошима на власний розсуд. Вказані докази, окрім невизнавальних пояснень обвинуваченого щодо застосування ним погрози заподіяння ножем насильства щодо потерпілої та вчинення при цьому відкритого заволодіння її майном, суд приймає до уваги, визнаючи їх належними та допустимими, так як вони здобуті та представлені у встановленому законом порядку, повністю узгоджуються між собою як стосовно детальних пояснень потерпілої та усіх допитаних свідків, які являлися очевидцями наслідків повідомлених нею подій, так і наведеному висновку судово-товарознавчої експертизи, що є достатньо науково обґрунтованим та визнаний самим обвинуваченим безпосередньо в частині визначення вартості викраденого майна. На стале переконання суду в ході судового розгляду не знайшли об’єктивного  підтвердження обставини незаконного проникнення обвинуваченого до житла потерпілої та вчинення ним протиправного заволодіння мобільним телефоном останньої в межах відкритого розбійного нападу, оскільки і обвинуваченим, і самою потерпілою, а також свідками Черемховським О.Г. та Чорною О.Ф. підтверджено факт того, що Утте П.В. раніше неодноразово вільно заходив до Блажчук Г.П. додому, з приводу чого потерпіла не виявляла суттєвих заперечень, а 08.09.2013 року вхід його до її будинку не був поєднаний із вчиненням будь-яких активних дій стосовно подолання опору чи певних перешкод, що в даному конкретному випадку не становить характерних ознак протиправності його проникнення; окрім того, вказаними особами зауважено, що первинний умисел, вимоги та спрямовані на їх реалізацію дії обвинуваченого були направлені на заволодіння виключно грошима потерпілої та не охоплювали мету заволодіння мобільним телефоном, що не є грошовими цінностями, і заволодіння яким  згідно пояснень Утте В.П. виникло згодом саме для приховування власної причетності до вчиненого та на момент, коли потерпіла, знаходячись зовні будинку, поруч лише із сусідкою жодним чином не перебувала у небезпеці застосування стосовно неї небезпечного для життя та здоров’я насильства, що не становить єдиного умислу із первинними намірами обвинуваченого, а також відповідно до пояснень Блажчук Г.П. вона не бачила фактичного викрадення обвинуваченим її телефону, не дізналася про це безпосередньо від нього, виявивши дану крадіжку лише після його уходу, що не визначає ознак заволодіння її мобільним телефоном у відкритий спосіб, а тому застережені кваліфікаційні ознаки: стосовно проникнення у житло загалом та щодо розбійного заволодіння мобільним телефоном - підлягають виключенню з пред’явленого Утте В.П. обвинувачення. Натомість у його діях на підставі аналізу та співставлення сукупності наведених доказів, досліджених в ході судового розгляду, достатньо об’єктивно вбачаються ознаки умисного з корисливою метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування небезпечного для життя та здоров’я потерпілої насильства, яку Блажчук Г.П. сприйняла як реальну, і для уникнення якої віддала Утте В.П. належні їй 600 грн., що визначає кваліфікуючі ознаки вчинення обвинуваченим розбою, а тому вказані дії Утте В.П. підлягають перекваліфікації на ч.1 ст.187 КК України.Також вищевказані дії обвинуваченого стосовно вчинення умисного таємного викрадення  мобільного телефону потерпілої Блажчук Г.П. марки "Nokia" вартістю 250 грн. становлять відповідні ознаки вчинення Утте В.П., крадіжки, дії якого в цій частині підлягають перекваліфікації на ч.2 ст.185 КК України за кваліфікуючою ознакою вчинення крадіжки, повторно. При цьому суд виходить з того, що за мінімальними та максимальними санкціями відповідних статей кримінального закону, за якими перекваліфіковано дії обвинуваченого, дані дії суду покращують становище обвинуваченого порівняно із пред’явленим йому обвинуваченням, повноваження суду стосовно чого передбачені ч.3 ст.337 КПК України. Невизнання обвинуваченим Утте В.П. своєї вини в відкритому розбійному заволодінні грошима потерпілої Блажчук Г.П. суд розцінює як спосіб захисту від пред’явленого йому обвинувачення, однак, його непричетність до вчинення даного кримінального правопорушення в ході судового розгляду доведена не була. При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винуватого, а також враховує думку потерпілої особи. Так, вчинене кримінальне правопорушення є відповідно тяжким злочином та злочином середньої тяжкості, обидва вчинені Утте В.П. в період строку його умовно-дострокового звільнення від попереднього кримінального покарання, раніше він неодноразово притягувався до відповідальності за вчинення умисних злочинів, він ніде не працює та негативно характеризується за місцем свого проживання; потерпіла не вимагала суворого покарання для винуватого, разом з тим, не заявила про примирення із обвинуваченим чи про відшкодування ним завданої шкоди, що не свідчить про його дієве каяття. До обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого стосовно вчиненої ним крадіжки, суд відносить його щире каяття у вчиненні даного кримінального правопорушенні. До обставин, що обтяжують покарання, судом відноситься вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення у стані алкогольного сп’яніння, обставини чого були підтверджені свідками та фактично визнані самим обвинуваченим, а також рецидив злочинів щодо вчинення розбою, що підтверджується даними про наявність у нього непогашених судимостей за вчинення умисних злочинів. Відповідно до вироку суду від 23.12.2013 року Утте В.П. визнано винуватим та призначено йому покарання ч.1 ст.187 КК України у виді позбавлення волі строком на шість років шість місяців, за ч.2 ст.185 КК України КК України – у виді позбавлення волі строком на три роки. Згідно ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити Утте Павлу Вікентійовичу покарання у виді позбавлення волі строком на шість років шість місяців. У відповідності до вимог ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 21.04.2008 року остаточне покарання Утте Павлу Вікентійовичу призначити у виді позбавлення волі строком на сім років.

          Предметом шахрайства (ст. 190 КК) може бути як чуже майно, так і право на нього. Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном, спонукаючи самого потерпілого шляхом обману чи зловживання довірою до передачі йому чи уступки права на майно.

Обман як спосіб шахрайства — це повідомлення неправдивих відомостей або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені, з метою заволодіння чужим майном або для придбання права на майно. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірливі відносини, які склалися між ним та власником чи володільцем майна.

       Так, при розгляді кримінального провадження № 130/1585/2013  ( справа № 1-кп/98/2013)  по обвинуваченню  Булаш К.Ф.  у  вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 190 КК України (головуючий суддя  Заярний А.М.) було встановлено, що 21.03.2013 обвинувачений Булаш К.Ф., перебуваючи в м. Жмеринка Вінницької області, на автобусній зупинці, що розташована по вул. Франко, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, переслідуючи мету на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, діючи умисно, шляхом обману та зловживання довірою попросив в Бонасевича Б.С., з яким цього ж дня познайомився, його мобільний телефон, щоб зробити декілька дзвінків, після чого переслідуючи мету не повернути власникові мобільного телефону, скориставшись алкогольним сп’янінням потерпілого, тримаючи телефон у руках пішов в напрямку будинку науки та техніки, що розташований по вул. Б. Хмельницького, Б. Олійника в м. Жмеринці, таким чином заволодівши мобільним телефоном марки «Nokia 1280», в середині якого знаходився стартовий пакет оператора мобільного зв’язку «Київстар», які належать Бонасевичу Б.С. Згідно висновку експерта № 860/13-21 від 29.05.2013, ринкова вартість мобільного телефону марки «Nokia 1280»  разом зі стартовим пакетом оператора мобільного зв’язку «Київстар» з урахуванням його зношення (телефону) на момент вчинення кримінального правопорушення (21.03.2013) складає 175,83 грн. З місяця вчинення кримінального правопорушення зник. В судовому засіданні обвинувачений Булаш К.Ф. свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України  визнав повністю та пояснив, що злочин вчинив за вищезазначених обставин. Додатково повідомив, що 21.03.2013 заволодів мобільним телефоном потерпілого Бонсевича Б.С., адже і він і потерпілий були п’яні. Телефон одразу продав своєму знайомому за 50 грн. В даний час добровільно відшкодував потерпілому завданий збиток, повернув таки й же самий мобільний телефон. У вчиненому розкаявся. Відповідно до вироку суду від 22.03.2013 року Булаш К.Ф. визнати винуватим і призначити покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді одного року трьох місяців обмеження волі.Згідно з ст. 75 КК України, звільнити Булаша Кирила Федоровича  від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину, виконає покладені на нього обов’язки. Відповідно до п. 2, 3  ч. 1 ст.76 КК України покласти на Булаша Кирила Федоровича  такі обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

  При розгляді кримінального провадження № 130/1938/2013  ( справа № 1-кп/120/2013)  по обвинуваченню  Мацери І.В.  у  вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 190 КК України (головуюча  суддя  Сенько Л.Ю. ) було затверджено  угоду про примирення, укладену 07 жовтня 2013 року між   обвинуваченою Мацерою Іриною Володимирівною  та потерпілим Волосом  Віктором Володимировичем.       Мацеру Ірину Володимирівну  визнати винуватою у вчинені кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.1 ст. 190 КК України та призначити їй  узгоджене сторонами покарання  у  виді  обмеження волі  строком на два роки.   За ст.75 КК України звільнено засуджену Мацеру Ірину Володимирівну від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік, якщо вона протягом цього строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.  За ст.76 КК України покласти на  засуджену Мацеру Ірину Володимирівну   такі обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

  Аналізуючи наведенні дані можна зробити висновок про те, що кількість кримінальних проваджень, в яких особи обвинувачуються у вчиненні злочинів проти власності у порівнянні з 2012 роком знизилась. Часто злочини вчиняються в стані алкогольного сп`яніння, а також у період відбуття особою іспитового строку, з корисливих мотивів, маючи не зняту чи непогашену судимість. Вагомим фактором у вчиненні громадянами України злочинів проти власності є соціальне становище та матеріальний стан вищевказаних громадян.

            Результати проведеного узагальнення свідчать, що судді  Жмеринського міськрайонного  суду Вінницької області дотримуються вимог норм матеріального та процесуального права при розгляді кримінальних проваджень про злочини проти власності, достатньо повно з'ясовують фактичні обставини справи, дають правильну юридичну оцінку доказам. Усі справи розглянуті у встановлені строки, порушень не допускається, у зв'язку з чим вироки винесені за результатами розгляду даної категорії відповідають вимогам чинного законодавства України.

   Вважаю за необхідне даний аналіз обговорити на оперативній нараді працівників Жмеринського міськрайонного суду. 

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду                                                                                 Л.Ю. Сенько

Помічник судді                                                                                          Я.М. Жаглюк