Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

22 квітня 2016, 13:10

Узагальнення судової практики розгляду Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області питань, які вирішуються під час виконання вироків за 2014-2015 роки.

На виконання листа Апеляційного суду Вінницької області №1-11/12/2016/ЕП-288 від 31.03.2016 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області проведено узагальнення судової практики щодо «Розгляду питань, які вирішуються судом під час виконання вироків».

Виконання вироку – це завершальна стадія кримінального процесу, в якій суд звертає до виконання вироки і ухвали, слідкує за приведенням їх до виконання, а також вирішує в установленому порядку питання, які виникають при виконанні судових актів. У процесуальній літературі ця стадія називається скорочено – "виконання вироку". Фактично вона охоплює як виконання вироку, так і виконання ухвал суду. Завдання виконання вироку як стадії кримінального процесу полягає, як правило, не у фактичному виконанні рішень суду. Для цієї мети створені спеціальні органи. Завданням цієї стадії є організація процесуальної діяльності, спрямованої на: а) звернення вироку до виконання; б) забезпечення у встановлених законом випадках повної або часткової реалізації вироку; в) вирішення встановлених законом питань, які виникають у ході фактичного виконання вироку; г) здійснення контролю за виконанням вироку.

Під час виконання вироків суд має право вирішувати питання, які передбачені ст. 537 КПК, тобто:

1) про відстрочку виконання вироку;

2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

3) про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким;

4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;

6) про звільнення від покарання за хворобою;

7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;

8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком;

9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;

10) про заміну покарання: у разі несплати штрафу; особам, які були засуджені до виправних робіт та стали непрацездатними після постановлення вироку; покарання, призначене військовослужбовцям у вигляді обмеження чи позбавлення волі, - на службове обмеження; покарання, призначене військовослужбовцям у вигляді позбавлення волі, - на тримання у дисциплінарному батальйоні;

11) про застосування покарання за наявності кількох вироків;

12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді;

13) про звільнення від покарання і пом’якшення покарання особам, засудженим за діяння, караність якого законом усунена або коли призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону;

14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням (ст. 538 КПК).

Процесуальний порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку, передбачений ст. 539 КПК.

Питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов’язків чи законних інтересів.

Під час проведення узагальнення протягом 2014-2015 років перебувало на розгляді 9 справ, під час виконання яких вирішувались такі питання:

- відповідно до п.1 ч.1 ст.537 КПК України про відстрочку виконання вироку, за звітний період до суду надійшло 2 подання:

*18.02.2015 року до суду надійшла заява засудженого Б. в якій вказав, що 17.12.2014 року був засуджений Жмеринським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу у сумі 5100 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Вирок суду набув законної сили 18.01.2015 року. 03.02.2015 року засуджений сплатив 1000 грн., а решту просив розстрочити йому до кінця 2015 року. 19.02.2015 року засуджений подав заяву про залишення заяви без розгляду у зв’язку з можливістю сплатити штраф у повному обсязі.

*05.05.2015 року до суду надійшло клопотання засудженого С. та його законного представника П. про відстрочку виконання вироку Жмеринського міськрайонного суду від 28.01.2015 року посилаючись на те, що в даний час С. навчається в 9 класі, до закінчення якого залишився місяць. Невідкладне виконання вироку може привести до залишення останнього без атестації та позбавить можливості отримати обов’язкову середньозагальну освіту. Просили вирок, який вже набрав законної сили щодо засудження С. за ч.2 ст. 156, ч.2 ст. 125 КК України до п’яти років позбавлення волі, тимчасово не проводити до виконання до 01.07.2015 року. Дане рішення було оскаржено та ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 07.04.2015 року вирок залишено без змін. У відповідності до ч.2 ст.536 КПК України відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі (крім випадків, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті - вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання, а враховуючи, що С. засуджений за тяжкий злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, у задоволені клопотання відмовлено.

Закон допускає відстрочку виконання вироку, яким засудженому призначено покарання у вигляді виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі, але враховуючи, що при розгляді питання про відстрочку виконання даного вироку, суд з'ясував, що скоєний злочин по класифікації є тяжким злочином і відстрочка в даному випадку не допускається щодо особи, засудженої за тяжкий злочин.

- відповідно до п.2 ч.1 ст.537 КПК України про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на розгляді знаходилось 2 подання:

*10.07.2015 року до суду надійшло подання Жмеринського МРВ КВІ УДПтС України у Вінницькій області про умовно-дострокове звільнення від покарання І., мотивуючи його тим, що вироком Вінницького апеляційного суду від 15.11.2001 р. І. засуджено за ст.ст. 94, 93 п.п. «ж», «з», 42 ч. 1 КК України (в редакції 1960 року) до довічного позбавлення волі. Ухвалою колегії суддів палати Верховного Суду України з кримінальних справ від 21.02.2002 року вирок апеляційного суду Вінницької області від 15.11.2001 р. змінено, І. засудженого за ст.ст. 94, 93 п.п. «ж», «з», 42 ч. 1 КК України (в редакції 1960 року) до 15 років позбавлення волі. Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 24.12.2013 р. І. замінено не відбуту частину покарання у виді позбавлення волі на 1 рік 9 місяців 23 дні виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням в дохід держави 20% заробітку. З місць позбавлення волі І. звільнився 31.12.2013 року та на даний час останній відбуває покарання у виді виправних робіт на посаді підсобного робітника. Повідомив, що за час відбування покарання засуджений дотримувався порядку та умов відбування покарання. Станом на 09.07.2015 р. не відбута частина покарання І. у виді виправних робіт складає 5 місяців 8 днів у календарному обчисленні. Засуджений відбув 3/4 строку покарання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за місцем відбування такого покарання. Так як засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, відбув встановлені законом 3/4 частини строку покарання у виді виправних робіт, тому ухвалою суду від 24.07.2015 року звільнено І. від відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням в дохід держави 20% заробітку, призначеного ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 24.12.2013 р. умовно-достроково на 4 (чотири) місяці 28 днів.

*07.09.2015 року до суду надійшло клопотання засудженої В. від 23.07.2015 року, яке направлено Апеляційним судом Вінницької області, в якому засуджена просить вирішити питання про її умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі із заміною невідбутої частини покарання на більш м’яке, не пов'язане з позбавленням волі, пояснюючи це тим, що вироком Жмеринського міськрайонного суду від 20.09.2011 року її засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді 11 років позбавлення волі із конфіскацією майна; відповідно до ст. 70 КК України остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Дане рішення було оскаржено. Апеляційний суд Вінницької області 21.07.2015 року виніс ухвалу, якою вирок Жмеринського міськрайонного суду від 20.09.2015 року стосовно В. був скасований в частині засудження її за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у зв’язку з відсутністю складу даного злочину. В решті вирок залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 407 КПК, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням відповідно до статей 81 і 82 Кримінального кодексу України застосовуються суддею районного (міського) суду за місцем відбуття покарання засудженим, отже дане клопотання було повернуто для звернення до органу, що відає відбуванням покарання, тобто до органу за місцем відбуття покарання.

В даних випадках одне подання було повернуто за місцем відбування покарання засудженої, а інше було задоволено. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та став на його шлях.

-відповідно до п.3 ч.1 ст.537 КПК України про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким до суду надійшло 1 подання за звітний період, в якому було відмовлено:

24.11.2014 року до суду надійшло подання заступника начальника Жмеринського МРВ КВІ УДПтС України у Вінницькій області про заміну засудженому І., невідбутої частини покарання у вигляді виправних робіт на штраф, мотивуючи його тим, що засуджений відбуває покарання у вигляді виправних робіт у ТОВ у м.Жмеринка на посаді підсобного робітника, за час відбування покарання засуджений дотримувався порядку та умов відбування покарання, від його відбування не ухилявся, до праці ставився сумлінно, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони та до адміністративної відповідальності не притягувався. Ухвалою судді від 02.12.2014 року у задоволенні даного подання відмовлено, у зв’язку з тим, що відповідно до ст. 82 КК України визначено лише два види покарання, які можливо замінити на більш м’які, а саме позбавлення або обмеження волі. Крім того, зі змісту ст. 72 КК України вбачається, що вказаною нормою взагалі не передбачено співвідношення покарань у виді виправних робіт та штрафу, що унеможливлює перерахування одного виду покарання в інший.

Відповідно до ст. 154 КВК України особи, можуть бути звільнені від відбування покарання з випробуванням або в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, якщо вони були направлені у місця обмеження волі або позбавлення волі у випадках, передбачених законом, можуть бути знову представлені до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким не раніше як через один рік з дня винесення ухвали про направлення у місця обмеження волі або позбавлення волі.

В даному випадку відмовлено, так як особа на той час відбувала покарання у виді виправних робіт, а змінити на більш м’яке можливо було б лише в тому випадку, якби особа відбувала покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі.

-відповідно до п.11 ч.1 ст.537 КПК України про застосування покарання за наявності кількох вироків до суду надійшло 1 подання за звітний період:

19.11.2014 року до суду надійшло подання від інспектора Жмеринського МРВ КВІ УДПтС України у Вінницькій області про вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків, стосовно Б., яке ухвалою Жмеринського міськрайонного суду 08.12.2014 року задоволено та на підставі ч. 1 ст.71, за правилами ч.1 ст.72 КК України, шляхом часткового складання покарання за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07.02.2012 р., яким Б. засуджено за ст. 186 ч. 1 КК України до 240 годин громадських робіт та за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24.06.2014 р., яким Б. засуджено за ст.ст. 186 ч. 1, 71 ч. 1 КК України до трьох років восьми місяців позбавлення волі, остаточно призначивши Б., міру покарання у виді трьох років восьми місяців семи днів позбавлення волі. Проблемним питанням в даному випадку є те, що засуджений не відбувши покарання за попередні злочини, тому перебіг давності переривався та його обчислення починалося з дня вчинення нового злочину останнім, що не було враховано у вироці суду.

-відповідно до п.14 ч.1 ст.537 КПК України про інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку:

*11.03.2015 року до суду надійшло подання від інспектора Жмеринського МРВ КВІ УДПтС України про вирішення питань, які пов’язані з виконанням вироків Жмеринського міськрайонного суду від 21.06.2013 року та від 06.06.2014 року винесених відносно С.. 23.03.2015 року ухвалою суду було відмовлено у задоволенні подання, у зв’язку з тим, що представник КВІ відмовився підтримувати заявлене подання.

*18.11.2015 року до суду надійшло клопотання голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці про вирішення питання щодо грошових коштів у кримінальній справі №1-156/2003 відносно Ч. у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України, у зв’язку з тим, що вироком Жмеринського райсуду від 14.01.2003 року не прийнято рішення щодо речових доказів - грошових коштів в сумі 4,28 грн., оскільки кошти, якими засуджена Ч. відшкодувала завданий нею збиток знаходяться на депозитному рахунку ЛВ на ст. Вінниця і їх долю не вирішено судовим рішенням, а тому їх необхідно звернути в дохід держави. Ухвалою суду від 26.11.2015 року клопотання було задоволено та питання щодо грошових коштів вирішено.

*18.11.2015 року до суду надійшло клопотання голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці про вирішення питання щодо грошових коштів у кримінальній справі №1-42/2003 відносно Х. у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України, у зв’язку з тим, що вироком Жмеринського райсуду від 27.03.2003 року не прийнято рішення щодо речових доказів - грошових коштів в сумі 17,10 грн., оскільки кошти, якими засуджена Х. відшкодувала завданий нею збиток знаходяться на депозитному рахунку ЛВ на ст. Вінниця і їх долю не вирішено судовим рішенням, а тому їх необхідно звернути в дохід держави. Ухвалою суду від 10.12.2015 року клопотання було задоволено та питання щодо грошових коштів вирішено.

Причиною подання таких клопотань є те, що у вироках не була вирішена доля речових доказів – грошових коштів, після перегляду клопотань дані питання були вирішені.

Наведений перелік питань про будь-які сумніви і суперечності, недоліки, допущені судом при ухваленні вироків, а також питань, що виникають в процесі виконання вироків, які належить вирішувати суду під час виконання вироків, не є вичерпним. Але слід мати на увазі, що під час виконання вироків суд може вирішувати лише ті питання, які не стосуються суті вироку і не тягнуть погіршення становища засудженого, якщо таке погіршення становища прямо не передбачено в законі.

Судді: А.М.Заярний П.П.Порощук