А Н А Л І З практики застосування Жмеринським міськрайонним судом при здійсненні судочинства у кримінальних справах статей 3, 5, 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод протягом 2010 - 2011 років

 А Н А Л І З 

практики застосування Жмеринським міськрайонним судом

при здійсненні судочинства у кримінальних справах

статей 3, 5, 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод

протягом 2010 - 2011 років

Згідно плану роботи Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на перше півріччя 2012 року було проведено даний аналіз.

Із здобуттям незалежності Україна почала розбудову демократичної правової держави, формування громадянського суспільства, в центрі якого – людина, захист її законних інтересів та задоволення потреб.

Україна проголосила всебічне забезпечення прав і свобод людини найвищою соціальною цінністю, що закріплено в її Конституції. Реальне втілення норм Основного Закону в життя активно включило наше суспільство в процес міжнародного співробітництва у сфері забезпечення прав людини.

Актом міжнародного визнання України як демократичної правової держави стало прийняття її 9 листопада 1995 року до країн-членів Ради Європи та ратифікація Верховною Радою України Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та протоколів до неї.

Відповідно до статті 9 Конституції України з моменту ратифікації та набрання чинності для України Конвенції про захист прав і основних свобод людини стала частиною національного законодавства; це означає, що всі нормативні акти, розроблені після набрання чинності Конвенцією, повинні відповідати її вимогам.

Протягом 50 років контрольним органом Конвенції – Європейським судом з прав людини – в рішеннях, які ним приймалися, було детально роз’яснено кожну статтю Конвенції. Ці рішення становлять систему прецедентного права Європейського суду.

Для держав-учасниць Конвенції знання і використання прецедентів Суду, що сформувалися під час застосування її норм, є запорукою дотримання міжнародно-правових зобов’язань, які випливають з цього акта. Конкретні судові рішення формально обов’язкові тільки для тих держав, що виступають відповідачами в конкретних справах. Однак інші країни фактично керуються ними при оцінці відповідності внутрішнього правового порядку вимогам Конвенції.

За трактуванням Суду, Конвенція – це не застиглий раз і назавжди документ, а живий договір, який підлягає тлумаченню з огляду на ситуацію, що склалася на певний час. Отже, як уже зазначалося, рішення Суду можуть використовуватись не тільки у правотворчій, але й у правозастосовній діяльності держави.

Протягом аналізуємого періоду під час провадження кримінальних справ у Жмеринському міськрайонному суді Вінницької області траплялися випадки скарг підсудних на порушення їхніх прав з боку працівників міліції чи прокуратури. Однак усі викладені у скаргах факти та мотиви таких звернень залишалися не підтвердженими перевіряючими органами.

Протягом 2010-2011 років у провадженні Жмеринського міськрайонного суду перебувало 534 кримінальних справи, розглянуто 502 справи, 32 справи склали залишок нерозглянутих справ станом на 01.01.2012 року. З винесенням обвинувального вироку розглянуто 422 справи, закрито провадження у 54 справах.

Під час провадження судового слідства, судді суду встановлювали, що досудове слідство у кримінальних справах проводиться з порушенням встановлених строків, на що реагують окремими постановами.

Протягом аналізуємого періоду під час розгляду 205 кримінальних справ виявлялися причини та факти відкладення розгляду справ; з них: нездійснення доставки до суду підсудного, який тримається під вартою – 31 раз, через неявку підсудного – 39 разів, через хворобу підсудного – 12 разів, через неявку свідків та потерпілих – 111 разів, через неявку захисників – 11 разів, через неявку прокурора – 2 рази та інші.

У вказаний період судді суду 63 рази обирали відносно обвинувачених запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою не застосовувався відносно неповнолітніх, осіб похилого віку та осіб, які страждають на тяжку хворобу.

На додаткове розслідування протягом 2010-2011 років судді суду повертали справи 17 разів, з них 5 разів під час проведення попереднього судового засідання, а 12 - під час судового розгляду. Причинами повернення справ на додаткове розслідування є однобічність або неповнота дізнання чи досудового слідства.

Апеляційним судом Вінницької області протягом аналізуємого періоду скасовано і повернено до суду на новий судовий розгляд 4 кримінальні справи у зв’язку з однобічністю, неповнотою судового слідства та не перевіркою доводів підсудного щодо застосування незаконних методів дізнання і досудового слідства.

Європейський суд приймає рішення за правилами прецедентного права, які також слід сприймати скоріше як принципи, ніж як чіткі норми. Суддя Європейського суду, екс-голова Конституційного Суду Російської Федерації В.Туманов так роз’яснює цей принцип: «При вирішенні конкретної справи Європейський суд, як правило, посилається на свої попередні рішення з цієї або близької категорії справ». Слід зауважити, що Європейський суд не обмежений своїми попередніми рішеннями і може відступати від них. Так, науковці, посилаючись на один із прецедентів Європейського суду, зазначають: «Європейський суд формально не зобов’язаний слідувати своїм попереднім рішенням, однак це інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед правом не відступати без відповідних причин від прецедентів, визначених у попередніх рішеннях … якщо остаточний висновок суду щодо конкретної справи відрізняється від попередньої судової практики, що склалась, Європейський суд завжди зазначає причини та наводить аргументи, що обґрунтовують зміну його позиції». Приймаючи рішення, Європейський суд застосовує принцип «radio decidenti» («підстава для вирішення») при з’ясуванні питання про те, на які норми права слід спиратись при ухваленні рішення: тобто щодо кожного рішення має бути обґрунтування – чому саме цей, а не інший прецедент із попередньої практики Європейський суд застосовує до правовідносин, що є предметом розгляду.

Суди зобов’язанні застосовувати у своїй діяльності Конвенцію про захист прав і основних свобод людини, орієнтуватися на рішення Європейського Суду і враховувати ці рішення з того чи іншого питання під час розгляду певної категорії справ.

Однак судді Жмеринського міськрайонного суду під час відправлення правосуддя практично не застосовують практику Європейського Суду з прав людини. Усі скарги, що надходять до суду, направляють для перевірки викладених у них фактів, до органів прокуратури.

Прокуратура у свою чергу до перевірки даних фактів відноситься без належної уваги, тобто формально, обмежуючись відібранням декількох пояснень, після чого виносить постанову про відмову в порушені кримінальної справи відносно посадових осіб. Під час проведення перевірки вимогами Конвенції не керується і їх не використовує.

В Україні Конвенція ратифікована (1995 р.) і діє, однак діє вона лише фактично, а практично її жодна правоохоронна організація Жмеринського району у своїй діяльності не використовує. 

ГОЛОВА ЖМЕРИНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ                                                     В.І. КОВАЛЬСЬКИЙ

ПОМІЧНИК                                                                                    С.М. СМІРНОВ