УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики розгляду Жмеринським міськрайонним судом справ, що регулюють право приватної власності на жилий будинок за 2012 рік.

                                          УЗАГАЛЬНЕННЯ

          судової практики   розгляду Жмеринським  міськрайонним судом справ,

          що регулюють  право приватної власності на жилий будинок  за 2012 рік.

Захист законних прав громадян є одним з найголовніших завдань держави, адже кожна цивілізована держава закріплює за своїми громадянами та юридичними особами певні права й намагається створити найсприятливіші умови для їх реалізації.

Так, відповідно до ст. 13 Конституції України, "держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання". Тобто, виступаючи гарантом реалізації законних прав, держава тим самим забезпечує одночасно і виконання громадянами обов'язків, покладених на них державою, а також власними договірними та іншими зобов'язаннями. Оскільки економічною основою кожного суспільства є власність у різних її формах, то одним із найголовніших об'єктів державного захисту виступає саме право власності. При цьому законодавство, зокрема Конституція, Цивільний кодекс надають усім власникам рівні умови для захисту права власності.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. В цій статті закріплено основні правові засади захисту права власності в Україні, які базуються на принципі рівності захисту права власності всіх його суб'єктів (фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад).

В провадженні Жмеринського міськрайонного суду в період 2012 року на розгляді з спорів про право власності та інші речові права перебувало 57 цивільних справ, в тому числі про приватну власність знаходилося у провадженні 51 справа, із них з ухваленням рішення розглянуто 33 справи, по 30 справах позов задоволено, 4 справи із закриттям, 14 справ залишено без розгляду.  При розгляді справ даної категорії  суди застосовують законодавство України, а саме:  Конституцію України, Цивільний кодекс України, Житловий Кодекс України,  Постанову Пленуму Верховного  Суду «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на   жилий будинок» №7 від 04.10.1991 року (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 13( v0013700-92 ) від 25.12.92  N 15( v0015700-98 ) від 25.05.98р.)

Право на житло є одним з найголовніших невід'ємних прав особи, проголошених ст. 47 Конституції України. Це право означає не лише можливість особи набути житло у власність або в користування, а й право особи на проживання в житловому приміщенні. При цьому Конституція проголошує принцип забезпечення державою створення умов, необхідних людині для набуття житла у власність або в користування та неможливості примусового позбавлення житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.ст. 379, 380 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них; житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до ст. 6 Житлового кодексу України об'єктами права власності є житлові комплекси, житлові будинки (в тому числі багатоквартирні), квартири, житлові приміщення у гуртожитках, частини житлових та нежитлових будинків чи квартир, інші приміщення, призначені та придатні для постійного проживання.  Державна реєстрація права власності та інші речові права на житло та їх обмеження проводиться відповідно до законодавства.   Відповідно до ч.2 Постанови Пленуму Верховного  Суду «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на  жилий будинок» №7 від 04.10.1991 року ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92  N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )  судам  підвідомчі  спори,  пов'язані з правом приватної власності на жилий будинок, зокрема:

 а) про  визнання  права власності на будинок або його частину (частку), витребування цього майна з чужого незаконного володіння, усунення будь-яких порушень зазначеного права, хоча б ці порушення і не  були  поєднані  з  позбавленням  володіння  і  відшкодування заподіяних цим збитків;   

 б) про виділ частки з будинку (поділ будинку),  що є спільною власністю (частковою чи сумісною);

в)  про  надбудову,  прибудову  або  перебудову   будинку   і підсобних будівель, якщо є дозвіл  виконкому  місцевої  Ради,  але проти  цього  заперечують   інші   учасники   спільної   часткової власності; 

г) про визначення порядку користування жилим будинком;

д) про   зміну  розміру  часток  будинку,  що  знаходиться  в спільній частковій власності; 

є) про  право привілеєвої купівлі частки в спільній частковій власності на будинок; 

ж) про  визнання недійсними договорів купівлі-продажу,  міни, дарування будинку і тощо;

з) про компенсацію,  пов'язану із зниженням цінності будинку, викликану діяльністю підприємств, організацій.

Справа №205/188/2012 року   за позовом гр. Р. До гр.. Р. про поділ спільного майна подружжя, надійшла до суду 16.01.2012 року.  Позивачка просила розділити порівну належний їм, як подружжю житловий будинок. Відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду від 08.02.2012 року даний позов задоволено, Визнано  за гр.Р. та гр.Р.  право власності на ½ частину житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що розташований по вул. Чапаєва,101 в м. Жмеринка Вінницької області.   Рішення суду не оскаржувалося.

Справа №/205/2313/2012 року   за позовом   за позовом  гр.Д до гр.Д та гр.Д, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Демидівська сільська рада Жмеринського району про визнання права власності на 1/4 частини будинку та господарських будівель, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, надійшла до суду 16.03.2012 року. У справі встановлено, що позивач гр.Д. у період з 1980-1991 років, коли суспільна група господарства мала значення для набуття права власності на майно, проживав у спірному господарстві як член сім’ї голови двору (мати) гр.Д., яка була робочою на Гніванському ЖБК. Це стверджується записами у погосподарських книгах, які досліджені в суді. З даних записів убачається, що на вказаний період у спірному господарстві (с. Демидівка ) не було працюючих членів колгоспу. Водночас працюючими членами сім’ї були:  мати позивача - відповідач  гр..Д. (працювала в Гніваньському ЖБК); чоловік відповідача, а батько позивача гр.Д. (працював у Гніванському ОЗЖБК робочим). Таким чином, у період з 1980 по 1991 роки позивач гр.Д. хоча і проживав у спірному житловому будинку в с. Демидівка Жмеринського району Вінницької області, проте він не набув права власності на спірний житловий будинок, оскільки на час їх проживання господарство відносилося до суспільної групи робочих. У погосподарських книгах за указаний період тип двору в с. Демидівки Жмеринського району був віднесений до робочого, що є підставою для відмови у визнанні за позивачем права власності на ¼ житлового будинку та господарських споруд. В судовому засіданні встановлено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: с. Демидівка, Жмеринського району Вінницької області на ім’я Д. видано законно, при цьому права позивача Д. ніяким чином не порушувались, відповідно немає підстав й для його скасування, тим більше, що рішення, на підставі якого воно було видане, позивачем не оскаржене, тобто не є предметом спору.   Рішенням суду від 02.10.2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю. 16.10.2012 року надійшла апеляційна скарга на дане рішення від Д. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 06.11.2012 року рішення Жмеринського міськрайонного суду від 02.10.2012 року залишено без змін.

Справа №205/2829/2012 року   за позовом гр. Г. до Жмеринської  міської ради (треті особи без самостійних  вимог щодо предмета  спору на стороні  позивача –гр..гр. Г., Г., С., Т.) про визначення часток у спільній сумісній власності та  визнання права власності на  частину будинку за  набувальною  давністю. надійшла до суду 20.08.2012 року.  Позивачка просила визначити частку у спільній сумісній власності та  визнати право власності на  частину будинку за  набувальною  давністю. Відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду від 08.11.2012 року даний позов задоволено, визнано: що  частка гр. Г. 12 січня 1928 р. народження,  в житловому будинку з господарськими будівлями, що розташований в м. Жмеринка, Вінницької області, складає  37/200;  що частка  гр.Г., який помер 30 серпня 1994 р. в с. Скаржинці, Хмільницького району, Вінницької області в житловому будинку з господарськими будівлями, що розташований в м. Жмеринка, Вінницької області, складає  37/200 . Визнано за гр.  Г., 12 січня 1928 р. народження, право власності в порядку набувальної давності на 37/200 частин житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований в м. Жмеринка, Вінницької області, які належали  гр.Г., який помер 30 серпня 1994 р. в с. Скаржинці, Хмільницького району, Вінницької області. Рішення суду не оскаржувалося.

Розглядаючи справи даної категорії судді  з метою забезпечення її  своєчасного і правильного розгляду,  проводять  всі  необхідні  для цього підготовчі  дії,  зокрема,  відповідно  до  заявлених  вимог запропоновують сторонам подати або за їх клопотанням  витребують  документи (дані), що є доказами по справі:

     - про  право  власності  на  жилий  будинок  і  розмір часток співвласників 

     - план будинку і земельної ділянки;

     - висновки   технічної  експертизи  щодо  можливих  варіантів поділу будинку в натурі або встановлення порядку користування  ним відповідно  до  належних  співвласникам  часток,  а  у  необхідних випадках - органів державного архітектурно-будівельного  контролю,
пожежної  і санітарної інспекції про допустимість пов'язаних з цим
переобладнань;

     -  інвентаризаційні справи БТІ , в яких містяться відомості про  зміну  в  розмірах  корисної площі будинку і в частках співвласників внаслідок його надбудови, прибудови або перебудови;

В рішенні  при поділі  жилого  будинку  суд   зазначає, яка   відокремлена  (ізольована  після  переобладнання)  частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку  вона  складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Вивчивши та узагальнивши практику розгляду судом справ, що регулюють  право приватної власності на жилий будинок  у 2012 рік, можна зробити висновок, що суд в основному правильно вирішує ці справи.

 Разом з тим, необхідно звернути увагу судів   на необхідність поліпшення їх діяльності по розгляду справ,  пов'язаних з правом приватної власності громадян на жилий будинок, і неухильного додержання законодавства, що регулює це право.

Для   цього потрібно до початку    судового розгляду,  ретельно перевіряти обгрунтованість позовних вимог, недопускати помилки в застосуванні законодавства, що регулює право власності на жилий будинок, особливо в справах про поділ будинку, про визнання права власності на будинок за особами, які допомагали забудовнику.   

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду                                                             Л.Ю.Сенько