Узагальнення судової практики застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у 2009 році

 

На виконання завдання Голови апеляційного суду Вінницької області Л.П. Стеблюк № 1-об 8 від 10.03.2010 р. Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області проведено узагальнення судової практики застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства за друге півріччя 2009 року.

Запобіжні заходи це - заходи процесуального примусу, які застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного з метою забезпечення його належної поведінки. Запобіжним заходам характерні особливості, такі як: їх застосування пов'язане з обмеженням конституційних прав і свобод людини; вони застосовуються тоді, коли особа ще не визнана винною у вчиненні злочину, коли відповідно до принципу презумпції не винуватості вона вважається невинуватою у вчиненні злочину.

Відповідно до ч.1 ст.148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного виключно з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду; не дозволити особі перешкодити встановленню істини у кримінальній справі; унеможливити продовження особою злочинної діяльності; забезпечити виконання процесуальних рішень. Застосування запобіжних заходів з іншою метою законом забороняється.

Перш ніж перейти до висвітлення даного питання, слід відобразити статистичні дані щодо розгляду подань вказаних категорій Жмеринським міськрайонним судом у другому півріччі 2009 року.

Так, протягом другого півріччя 2009 року до суду надійшло:

-                       21 подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, з розглянутих подань задоволено 20;

-                       12 подання про продовження строків тримання під вартою, які розглянуті та усі задоволені;

-                       4 подання про заміну запобіжного заходу із підписки про невиїзд на тримання під вартою, з яких задоволено 3;

-                       5 подань про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо особи, яка перебуває на волі (дозвіл на затримання ч.4 ст. 165-2 КПК України), які задоволено.

В апеляційному порядку було оскаржено в другому півріччі 2009 року всього 3 постанови у справах даної категорії.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.3 постанови від 25.04.2003р. №4, взяття під варту на стадіях дізнання і досудового слідства застосовується лише у випадку, коли особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 1 ст. 155 КПК), і коли є достатні підстави вважати, що ця особа може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність (ч. 2 ст. 148 КПК).

Говорячи про якість подань, то відповідно до аналізуємих даних, подання органів внутрішніх справ та прокуратури крім формальних вимог, а саме, хто є ініціатором подання - орган дізнання, слідчий чи прокурор, погодження подання з прокурором, суд, якому адресується подання, підписи відповідних службових осіб скріплені печаткою, суть подання, містять інформацію про:

час, місце вчинення злочину;

обставини, при яких було вчинено злочин;

дані про особу підозрюваного, обвинуваченого, інформацію про попередню судимість;

зібрані докази, якими підтверджується вина підозрюваного, обвинуваченого;

підстави обрання міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та дані, якими ці підстави обґрунтовуються;

характеристика особи за місцем проживання, роботи;

дані про затримання особи в порядку ст.ст.106, 115 КПК України.

Як правило, подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відповідають вимогам ст.165-2 КПК України.

Так, наприклад, постановою судді від 11.12.2009 р. задоволено подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту підозрюваного Полякова В.В. у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України.

Підставою для задоволення вказаного подання було те, що Поляков В.В. підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання більше трьох років позбавлення волі, він тривалий час ніде не працює, за місцем проживання характеризується негативно, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин в період іспитового строку. (головуюча - суддя Сенько Л.Ю.)

Якість та обґрунтованість подань органів досудового слідства і дізнання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не в усіх випадках відповідають вимогам ст.ст.148, 150 КПК України. В поданнях більше уваги приділяється обставинам злочину та доказам вини підозрюваного чи обвинуваченого, ніж обґрунтуванням необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Основними їх недоліками є: неповні або неточні дані про підозрювану чи обвинувачену особу, не зазначені дані які характеризують особу, інформація про його попередні судимості, не точно вказуються анкетні дані затриманого, стан його здоров'я, сімейний і матеріальний стан.

При розгляді подання про взяття під варту суддя має відповідно до ст.150 КПК України враховувати такі обставини, як: вік підозрюваного чи обвинуваченого, стан його здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання, дані про попередні судимості, соціальні зв'язки, спосіб життя, поведінка. Однак, не завжди такі відомості долучаються до подань.

Так, при розгляді подання слідчого СВ Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно Кравчука (Сачок) С. Ю. терміном до 2-х місяців, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, судом було встановлено, що досудовим слідством не повно досліджені дані про особу обвинуваченого, стан його здоров’я, характеристики, не проведені необхідні процесуальні дії, які б давали підставу обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Постановою міськрайонного суду від 22.12.2009 р. підозрюваному Кравчуку (Сачок) С. Ю. було продовжено термін затримання до 10 діб. (головуючий - суддя Петрашек Л.І.)

Трапляються випадки, коли слідчими в поданні фактично повторюються ті обставини, які вказані в постанові про порушення кримінальної справи. Мотивів, передбачених ст.148 КПК України, в поданні не подається. Хоча діюче законодавство вимагає від слідчого та прокурора конкретизації підстав для застосування такого запобіжного заходу як взяття під варту, слідчі вказують про можливе ухилення особи від слідства та суду, можливе подальше вчинення ними злочинів та можливий їх вплив на слідство, свідків, потерпілих, хоча ніяких доказів цього не наводять.

Так, постановою суду від 29.09.2009 р. відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обвинуваченого Іванченка Д.К. за ч.1 ст.121 КК України.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку учасників судового процесу, суд прийшов до висновку, що досудове слідство не навело достатніх доказів стосовно того, що обвинувачений знаходячись на волі буде перешкоджати встановленню істини по справі, ухилятися від слідства та суду, виконання процесуальних рішень та продовжувати злочинну діяльність. Тому суд відмовив у задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту строком на 2 місяці відносно обвинуваченого Іванченка Д.К. (головуючий - суддя Камінський В.П.)

Проводячи аналіз даного питання, установлено, що траплялися випадки, коли необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту органами дізнання та досудового слідства мотивувалася тим, що вчинено злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки, а підстави застосування до затриманої особи даного запобіжного заходу належним чином не аргументувалася.

Зокрема, постановою судді суду від 16.07.2009 р. відмовлено в заміні запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під вартою обвинуваченого за ч.1 ст.121 КК України Семенкова А.К.. Так, вивчивши матеріали справи, вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов висновку, що досудове слідство не навело жодного доказу щодо того, що підозрюваний знаходячись на волі, буде перешкоджати встановленню істини по справі, виконанню процесуальних рішень та продовжувати злочинну діяльність, обґрунтувавши своє подання лише тяжкістю вчиненого злочину. (головуючий - суддя Клапоущак С.Ю.).

Дана постанова суду була оскаржена у встановленому порядку до апеляційного суду Вінницької області, однак ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 24.07.2009 року апеляцію прокурора було залишено без задоволення, а постанову Жмеринського міськрайонного суду без змін.

Тобто, взяття під варту, відповідно до закону, судом може застосовуватись лише в тому разі, коли воно є розумним і необхідним, сама по собі тяжкість злочину не є достатньою умовою для тримання особи під вартою.

Як передбачено в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003р. №4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" предметом дослідження є ті обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу (ст. 148 і ч. 1 ст. 155 КПК). Розглядаючи подання, суддя з'ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо). Якщо питання про взяття під варту вирішується до порушення кримінальної справи щодо затриманої особи, суддя перевіряє, чи мали місце передбачені частинами 1 та 2 ст. 106 КПК підстави для затримання, чи наведені вони у відповідній постанові органу дізнання і чи зазначено в ній, у вчиненні якого саме злочину підозрюється особа та як він кваліфікується за статтями Кримінального кодексу України. У разі, коли подання стосується особи, щодо якої порушено кримінальну справу, суд має дослідити, чи наявні передбачені ст. 94 КПК приводи й підстави до її порушення і чи зазначено в постанові кримінальний закон, за ознаками якого порушено справу. Коли питання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту вирішується щодо обвинуваченого, необхідно також перевірити, чи є у справі докази, що вказують на вчинення злочину саме цією особою, чи відповідає постанова про притягнення її як обвинуваченого вимогам ст. 132 КПК, чи було пред'явлено обвинувачення з додержанням вимог ст. 140 КПК. При розгляді подання про взяття під варту суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, обвинуваченого, розглядати й вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті. Разом з тим досліджуються обставини, які відповідно до ст. 150 КПК мають бути враховані при обранні запобіжного заходу: вік підозрюваного, обвинуваченого, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання. З'ясовуються дані про попередні судимості, соціальні зв'язки особи, її схильності (чи вживає наркотики, алкогольні напої тощо), спосіб життя, поведінку під час провадження в цій або іншій кримінальній справі (чи не ухилялася раніше особа від слідства, суду або виконання судових рішень, чи не вчинювала злочини проти правосуддя). Дослідженню підлягають і відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю. Може бути з'ясовано питання про фінансові можливості підозрюваного, обвинуваченого чи інших осіб щодо внесення застави та визначено її розмір, який міг би забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.155 КПК України у виняткових випадках запобіжний захід у вигляді взяття під варту може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років.

В постанові Пленуму Верховного Суду №4 від 25.04.2003р. роз'яснено, що такими є випадки, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Це можливо, наприклад, коли особа не має постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень або ж коли особу підозрюваного взагалі не встановлено. Винятковість даного випадку має бути обґрунтована у поданні про обрання запобіжного заходу.

Слід відмітити, що протягом другого півріччя 2009 року до суду не надходили подання про взяття під варту осіб, що вчинили злочини, за які передбачено покарання до 3-х років позбавлення волі.

Відповідно до п.3 ч.6 ст.106, ч.ч.3, 4 ст.165-2 КПК України питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту має бути вирішено протягом 72 годин з моменту затримання підозрюваного, обвинуваченого. А в разі перебування особи за межами населеного пункту, в якому діє суд, - не пізніше 48 годин з моменту доставки затриманого в цей пункт.

Вказані вимоги щодо дотримання органами досудового слідства та дізнання строків внесення до суду подань в основному виконуються належним чином. Однак мають місце випадки, коли подання надходять до суду за декілька годин до закінчення 72-годинного терміну затримання, що суттєво впливає на якість розгляду суддями цих подань.

Варто зауважити, що за період, який аналізується, випадків надходження до суду подань після перебігу вказаного строку не було.

Подання про продовження строків тримання під вартою подаються до суду слідчим або прокурором за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи у разі неможливості закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення.

У поданні зазначаються причини, у зв'язку з якими необхідно продовжити строк, обставини та факти, що належить дослідити, докази які підтверджують, що злочин вчинено особою, яка тримається під вартою, і обґрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу.

В основному подання з цього питання є якісними та обґрунтованими.

До причин, у зв'язку з якими необхідно продовжити строк тримання під вартою, слідчі і прокурори найчастіше відносять необхідність проведення ряду слідчих дій для закінчення досудового слідства.

Також в поданні зазначаються обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу (ст.ст.148, 150, 155, 165-2 КПК України).

Так, постановою судді суду від 22.07.2009р. задоволено подання слідчого про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому за ст.307 ч.3 КК України Семенову Р.Г. до трьох місяців.

В поданні зазначалось, що Семенов Р.Г. немає постійного місця проживання, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину; раніше неодноразово судимий, ніде не працює. Також було звернуто увагу на необхідність проведення слідчих дій по кримінальній справі, зокрема, проведення судово-хімічної експертизи, після чого з урахуванням її, пред’явити кінцеве обвинувачення. (головуючий - суддя Шепель К.А.)

Подання про продовження строку тримання особи під вартою до чотирьох місяців відповідно до п.1 ч.2 ст.165-3 КПК України, повинно бути подане до суду не пізніше як за п'ять діб до закінчення строку тримання під вартою, проте мають місце факти недотримання вказаних строків.

Так, протягом другого півріччя 2009 року з 10 розглянутих подань про продовження строку тримання особи під вартою до чотирьох місяців 6 подано органами досудового слідства з порушенням вказаних строків.

Згідно постанови судді суду від 12.08.2009р. відносно обвинуваченого Морозова Г.Б., за ч.3 ст.153 КК України було обрано запобіжний захід тримання під вартою, строк утримання визначено до 9.10.2009р.

Подання про продовження строку тримання під вартою Морозова Г.Б. надійшло до суду 7.10.2009р., тобто в порушення терміну, передбаченого ст.165-3 КПК,- не пізніше як за п'ять діб до закінчення строку тримання під вартою.

Постановою від 7.10.2009р. дане подання було задоволено. (головуючий - суддя Клапоущак С.Ю.)

Враховуючи те, що подання про продовження строків тримання під вартою були задоволені судом, якість подань про продовження строків тримання під вартою суттєвих зауважень не викликає.

При розгляді подань про обрання запобіжного заходу та продовження строків тримання під вартою судді керуються вимогами ст.29 Конституції України, ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини і ст.14 КПК, Постановою Пленуму Верховного Суду №4 від 25.04.2003 року зі змінами та доповненнями від 24.10.2008 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.

Разом з тим, слід констатувати, що положення Європейської конвенції, яка з моменту її ратифікації та набрання чинності для України, стала частиною нашого законодавства (ст.9 Конституції Кураїни), у правозастосовній практиці Жмеринського міськрайонного суду вже в деякій мірі отримує певне застосування суддями.

Так, проводячи аналіз судової практики з зазначеного питання, вивчаючи зміст постанов винесених судом про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства, встановлено, що деякі судді Жмеринського міськрайонного суду при розгляді вказаних подань протягом другого півріччя 2009 року посилалися на норми Європейської конвенції.

Особливістю судового розгляду справ за поданнями про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є обмеження судового розгляду часом затримання особи, щодо якої розглядається подання, та часом надходження цього подання і матеріалів справи до суду, обмежена можливість об'єктивного вирішення в цих часових межах заявлених клопотань.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму від 25 квітня 2003 р. № 4, де зазначено «оскільки ст. 84 КПК передбачено обов’язкове ведення протоколу в судових засіданнях суду першої інстанції, він ведеться і під час розгляду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту», протокол судового засідання при розгляді даних подань судом ведеться в обов’язковому порядку.

Як уже зазначалось вище, органами дізнання та досудового слідства здебільшого дотримуються вимоги КПК, які передбачають строки направлення подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до суду. Однак, надходження до суду справ за кілька годин до закінчення 72-годинного терміну затримання позбавляє суд можливості ретельно вивчити матеріали справи, перевірити наявність підстав для обрання запобіжного заходу і призводить до поспішного прийняття рішення за результатами розгляду справ.

Відповідно до ч.5 ст.165-2 КПК України, суд, розглядаючи подання про обрання чи зміну міри запобіжного заходу, вивчає матеріали кримінальної справи та допитує особу, у відношенні якої ставиться питання про обрання чи зміну міри запобіжного заходу. Випадків розгляду подання в другому півріччі 2009 року за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого, не було, судді не допускають такого відповідно до норм КПК.

Судді в таких випадках виносять постанови про надання дозволу на затримання підозрюваного чи обвинуваченого і доставки його в суд.

Так, постановою суду від 26.08.2009 р. було відмовлено в задоволенні подання слідчого про заміну запобіжного заходу Шофрона В.Ю. з підписки про невиїзд на тримання під вартою. Підставою для відмови в задоволенні даного подання було те, що місце перебування Шофрона В.Ю. на даний час невідоме, доставити його в суд та допитати неможливо. Виходячи з наведеного, суддею було надано дозвіл на затримання та доставку в суд Шофрона В.Ю. (головуючий суддя Камінський В.П.)

Відповідно до ч.2 ст.165-1 КПК України в постанові про застосування чи зміну запобіжного заходу зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце народження особи, щодо якої застосовується чи змінюється запобіжний захід, вчинений нею злочин, відповідна стаття Кримінального кодексу України, обраний запобіжний захід і підстави його обрання чи зміни.

Судді дотримуються вимог ст.165-1 КПК щодо змісту постанови про застосування, скасування чи зміну запобіжного заходу.

Питання про продовження строків тримання під вартою суди вирішують в порядку, передбаченому ст.165-3 КПК України, відповідно до вимог ст.156 цього кодексу та з урахуванням роз'яснень, що містяться у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003р. №4.

Згідно з цим пунктом строк тримання під вартою може бути продовжений до чотирьох місяців як суддею, який вирішував питання про обрання запобіжного заходу, так і іншим суддею місцевого суду.

В суді склалася практика, що суд під головуванням судді суду який розглядав подання, щодо певної особи про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, розглядає також і подання щодо цієї самої особи про продовження строків тримання під вартою.

Подання про продовження строку тримання під вартою суддями розглядаються до закінчення строків, передбачених ст.156 КПК України. Ці подання підлягають розгляду лише за умови, що воно згідно з ч.1 ст.165-3 КПК України погоджене з прокурором і строки проведення досудового слідства продовжені відповідно до ст.120 КПК України.

Подання з цього питання подаються до суду переважно в строк, визначений п.1 ч.2 ст.165-3 КПК України, і вирішуюся суддями в межах встановленого строку.

Разом з тим, як зазначалось вище, траплялися випадки, коли вказані подання надходили до суду після закінчення строків, встановлених у ч.2 ст.165-3 КПК України, тобто менше ніж за п'ять діб до закінчення строків тримання під вартою. Однак судді не реагували на ці порушення, допущені органами досудового слідства і дізнання, хоча такі факти можуть негативно позначатися на якості і оперативності роботи суддів. Крім того нормами КПК чітко не зазначено механізм реагування в даному випадку, а також в процесуальним законодавством не зазначено, що в разі порушення даних строків суд зобов’язаний відмовити в задоволенні такого подання.

Підставами для продовження строку тримання під вартою в переважній більшості подань зазначались тяжкість злочину, можливість обвинуваченого ухилитися від слідства та суду, перешкоджання встановленню істини, продовження злочинної діяльності, складність справи та необхідність виконання певних слідчих дій тощо.

Зазначені обставини були предметом дослідження при розгляді подань і враховувались при прийнятті судом рішення.

Як показує практика, при вирішенні подання про продовження строків тримання під вартою суддями застосовується практика з'ясування, як правило у слідчих та обвинувачених, питань, пов'язаних з оперативністю розслідування справи, необхідність виконання нових слідчих дій та причини їх невиконання в минулому, з'ясовується необхідність збереження цього запобіжного заходу надалі.

Що стосується участі прокурора та захисника при розгляді подань, то слід зауважити, що на відміну від обов'язкової участі прокурора, участь захисника не є обов'язковою за винятком випадків, передбачених ст.45 КПК України.

Випадків призначення захисника судом протягом періоду, що аналізується, не було. Не було також випадків, коли підозрюваний чи обвинувачений при розгляді подань сам заявляв клопотання про участь у справі адвоката.

Згода прокурора на внесення подання — одна з форм прокурорського нагляду, передбаченого п. 3 ст. 121 Конституції України; відповідно до ч. 2 ст. 165-2 КПК прокурор зобов’язаний перевірити законність та обґрунтованість подання. Тому суди не вправі виконувати функцію прокуратури і приймати подання до провадження без згоди прокурора.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму від 25 квітня 2003 р. № 4 суди не повинні брати до провадження подання, внесені відповідно до ст. 165-2 КПК, якщо на порушення ч. 2 цієї статті вони не були погоджені з прокурором, або той із ними не погодився, або з подання не зрозуміло, який саме прокурор (його посада й прізвище) дав згоду.

Протягом аналізує мого періоду випадків неявки прокурора до суду не було. Слід відмітити, що прокурорський контроль за поданнями про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту здійснюється на належному рівні і зауважень не викликає.

Також суддями в обов’язковому порядку роз'яснювались порядок і строки оскарження постанови про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Протягом другого півріччя 2009 року судом було розглянуто 4 подання про зміну запобіжного заходу ( з них 3 задоволено).

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу під час судового розгляду проблем не викликало, оскільки судді розглядали зміну запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд на взяття під варту.

Відповідно до ч.8 ст. 165-2 КПК якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з'ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, суддя вправі продовжити затримання до 10, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого - до 15 діб, про що виноситься постанова.

Так, приміром, постановою судді суду від 30.11.2009 р. продовжений строк затримання до десяти діб відносно Михайленко Т.В., що підозрюється у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.190 КК України, у зв'язку з необхідністю додаткового вивчення даних про особу підозрюваної, стан здоров’я, характеристики, та з’ясування інших обставин, які мають значення для прийняття судом рішення про взяття під варту Михайленко Т.В.(головуючий суддя Петрашек Л.І.)

Випадків протягом другого півріччя 2009 року продовження строків тримання особи під вартою для ознайомлення з матеріалами справи не було

Щодо мети і мотивів використання права продовжити затримання до 10 або15 діб, то судом рішення про продовження затримання приймалося для додаткового вивчення даних про затриманого.

Протягом аналізуємого періоду всього в апеляційному порядку було переглянуто 3 постанови про обрання чи відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, з яких усі постанови було залишено без змін, що свідчить про те що, судді Жмеринського міськрайонного суду при вирішенні даних питань помилок не допускають.

Ухвалою апеляційного суду від 9.11.2009 року було залишено без задоволення апеляцію адвоката Страшка А.А., яка була подана ним на постанову Жмеринського міськрайонного суду від 29.10.2009 року про заміну Шпаку В.В. запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту строком на 2 місяці. (головуюча – суддя Сенько Л.Ю.)

Під час апеляційного перегляду було встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про заміну щодо Шпака В.В. запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту, постанова відповідає вимогам ст.. 165-1 КПК України, судом дотриманні положення ст.. 148, 150,155,165,165-2 КПК України.

Як вбачається з результатів узагальнення, судді Жмеринського міськрайонного суду дотримуються вимог Конституції України, Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини, КПК України.

Аналіз даного питання показав, що необхідно врегулювати на законодавчому рівні вимоги до форми і змісту подання, оскільки вони не визначені Кримінально-процесуальним кодексом України.

Відсутність законодавчого закріплення вимог, що ставляться до форми і змісту подання, призводить до направлення слідчим до суду в деяких випадках необґрунтованих подань, зокрема в них відсутні дані про особу обвинуваченого, підозрюваного. У таких ситуаціях суд змушений продовжувати строк затримання особи до 10 або 15 діб для збирання та надання суду необхідних матеріалів, що в свою чергу призводить до порушення конституційних прав особи (підозрюваного, обвинуваченого).

Слід зауважити, що відсутність переліку виняткових випадків у діючому кримінально-процесуальному законодавстві викликає певні труднощі при розгляді подань про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту осіб, що вчинили злочин, за який передбачено покарання не більше трьох років.

Аналіз судової практики свідчить про те, що основними недоліками, які допускаються органами дізнання та досудового слідства є те, що ними не завжди встановлюються обставини, які передбачені ст.150 КПК України, тобто стан здоров'я, матеріальний стан, характер занять та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого, особливо це повинно з’ясовуватися при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу щодо неповнолітніх у вигляді тримання під вартою, мають бути проаналізовані умови життя та виховання неповнолітнього, характеристика особи, стан здоров'я, стосунки з батьками, їхній вплив на поведінку своїх дітей.