Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

25 листопада 2013, 14:17

Узагальнення практики розгляду слідчими суддями Жмеринського міськрайонного суду справ за поданнями про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту за 9 місяців 2013 р.

Запобіжні заходи – це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень. Ч. 1 ст. 176 КПК України передбачає вичерпний перелік запобіжних заходів, які можуть бути застосовані до підозрюваного, обвинуваченого. Серед цих заходів найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою (ч.3 ст. 176 КПК України).

Відповідно до ч.4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора. Слідчий має право вносити клопотання тільки після погодження його з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування. Слідчий може внести таке клопотання тільки під час досудового розслідування і лише слідчому судді. В той же час прокурор уповноважений на самостійне внесення клопотання як під час досудового розслідування так і судового провадження.

За 9 місяців 2013 р. до Жмеринського міськрайонного суду надійшло 14 клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з них 10 клопотань надійшло до розгляду слідчому судді Порощуку П.П. і 4 клопотання – слідчому судді Шепелю К.А.

Стаття 177 КПК визначає мету і підстави запобіжних заходів. Зокрема підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Фактичні підстави застосування будь-якого запобіжного заходу – це наявність системи незаперечних доказів вчинення відповідною особою кримінального правопорушення. Всі клопотання про обрання запобіжного заходу взяття під варту, які надійшли в звітному періоді до суду відповідали ст. 177 КПК України, в них були відображені обґрунтовані підозри у вчиненні особою конкретного кримінального правопорушення, детально перераховані можливі ризики не застосування такого запобіжного заходу.

Відповідно до стаття 178 КПК України визначає перелік обставин, що повинні бути враховані при обранні запобіжного заходу. Під час обрання запобіжних заходів у виді тримання під вартою слідчими суддями Жмеринського міськрайонного суду дані обставини ретельно аналізуються.

Обов’язковою умовою розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу законодавцем передбачено присутність учасників кримінального провадження – сторони обвинувачення та сторони захисту. Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. При цьому доведеними повинні бути всі вищевикладені обставини. Недоведеність хоча б однієї з цих обставин є підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або ж для застосування більш м’якого запобіжного заходу залежно від обставин.

Всі 14 клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було задоволено. Вони розглянуті з участю прокурора, підозрюваного (його захисника), а також слідчого СВ. В усіх випадках обрання такого запобіжного заходу слідчі доводили наявність підозри у вчиненні злочину саме цим підозрюваним, а також ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Обираючи запобіжний захід у виді взяття під варту, слідчі судді дотримуються вказівок, які містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України» від 04 квітня 2013 р. №511-550/0/4-13 : вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу слідчий суддя, суд щоразу зобов’язаний, зокрема, зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не може відвернути ризики, зазначені в ст. 177 КПК України. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов’язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Крім цього, слідчий суддя має сумлінно виконувати обов’язки щодо загального захисту прав людини у порядку ст. 206 КПК України.

Після отримання клопотання про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту слідчі судді Жмеринського міськрайонного суду, завжди ретельно перевіряють відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогам ст.184 КПК, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання).

Хотілося б окремо зауважити, що відомості про своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу у самих клопотаннях, які надійшли у звітному періоді та в доданих до них матеріалах, були відсутні. Дане питання досліджувалось в судовому засіданні шляхом опитування підозрюваного і отримання позитивних відповідей.

Узагальнюючі дані клопотання, зазначу, що вимоги КПК України стосовно подання клопотання про застосування запобіжного заходу щодо кожного підозрюваного, обвинуваченого окремо слідчими СВ завжди виконуються.

Слідчому судді, суду необхідно зважати, що затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину за наявності визначених КПК мети та підстав для його застосування. В звітному періоді лише одне таке клопотання було розглянуте слідчим суддею.

Так, 21 червня 2013 р. слідчим суддею Шепелем К.А. було розглянуто клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно Б., 16 травня 1997 р. народження. Дане клопотання розглядалось в присутності прокурора, захисника, слідчого, представника служби у справах дітей, підозрюваного та його законного представника. Неповнолітній підставно підозрювався в крадіжці, що поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище. 14 травня 2013 року Б. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України. У зв'язку із неявкою до слідчого на його вимоги та переховуванням від слідства 19 червня 2013 року Б. оголошено в розшук. Крім цього, встановлено, що по іншому кримінальному провадженні розгляд якого призначено судом до судового розгляду по суті на 06 червня 2013 року, Б. до суду не з'явився, у зв'язку із чим Жмеринським міськрайонним судом було винесено ухвалу про привід. Після другої неявки до суду на 20 червня 2013 року Жмеринським міськрайонним судом, на підставі ст. 335 КПК України, винесено ухвалу про розшук Б. В судовому засіданні слідчий просив обрати підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, міра покарання за який передбачена від 3 до 6 років позбавлення волі, схильний до вчинення тяжких умисних злочинів та правопорушень, зі слів ніде не працює, навчається в Браїлівському професійному ліцеї з 01 вересня 2012 року, перебуваючи на волі, переховується від слідства, вчиняє інші кримінальні правопорушення, тим самим негативно впливає на хід досудового розслідування. Захисник підозрюваного просив обрати відносно його підзахисного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Законний представник підозрюваного - його мати І. - пояснила, що вона не здатна забезпечити явку сина до слідчого, прокурора та суду, не заперечувала щодо взяття його під варту. Представник служби в справах дітей Жмеринської міської ради вважав , що подання підлягає задоволенню. Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника, а також інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, враховуючи доведеність прокурором і слідчим обставин, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовують обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється Б., а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя прийшов до висновку, що докази та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, і таким чином негативно вплинути на хід розслідування кримінального провадження, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні, вважав недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Слідчі судді при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою завжди визначають розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків. Виключно у випадках, перелік яких встановлено в ч.4 ст.183 КПК, слідчий судді користуються правом не визначити розмір застави, зокрема: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею. У випадку застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу слідчі судді Жмеринського міськрайонного суду в ухвалі обґрунтовують незастосування застави.

Наприклад, слідчим суддею Шепелем К.А. 13 квітня 2013 р. було розглянуто клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно С. Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали справи, враховуючи доведеність прокурором і слідчим обставин, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовують обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, враховуючи особливу тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється С. (ч.3 ст. 153 КК України), а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя прийшов до висновку, що докази та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вплинути на малолітню потерпілу, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, і таким чином негативно вплинути на хід розслідування кримінального провадження, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні, вважав недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу. Оскільки даний злочин вчинено з насильством, а також з погрозою застосування насильства відносно малолітньої, слідчий суддя вважав за можливе не визначати в даному випадку розмір застави. Крім цього, з даної ухвали видно, що слідчий суддя виконав обов’язки щодо загального захисту прав людини у порядку ст. 206 КПК України, а саме в ухвалі зазначено, що оскільки підозрюваний заявив, що давав показання під тиском працівників міліції, слідчий суддя доручив прокурору перевірити дані факти та прийняти відповідне рішення.

Загальні положення щодо розумних строків у кримінальному провадженні встановлено в ст.28 КПК та конкретизовано в ст.197 КПК. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку цього запобіжного заходу не може перевищувати шістдесяти днів. Слідчі судді визначають в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату закінчення її дії відповідно до вимог ч.4 ст.196 КПК.

Так, 10 січня 2013 р. слідчим суддею Порощуком П.П. було розглянуто клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно Р. В клопотанні ставиться питання про застосування запобіжного заходу у відношенні Р. тримання під вартою у зв’язку з тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років, та застосування м'якшого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки, що не сприятиме встановленню істини у справі. Під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п. п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід. Враховуючи, що Р. підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, довгий час переховувався від органів досудового розслідування, скоїв злочин, який спричинив загибель людини, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених п.п.1, 3,5 ст. 177 КПК України. На підставі викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо Р. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно У. слідчим суддею Порощуком П.П. в ухвалі від 19 вересня 2013 р. зазначено, що враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного, його вік, характер висунутого звинувачення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, зокрема, що підозрюваний, з урахуванням вказаного, може переховуватись від суду, слідчий суддя не вбачає достовірних підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобіганню ризиків та виконанню підозрюваним процесуальних обов'язків. Тому слідчий суддя вважає за необхідне обрати запобіжний захід підозрюваному У. у виді тримання під вартою на два місяці.

Клопотань про продовження строків тримання під вартою не надходило, відповідно практика їх вирішення відсутня.

В порівнянні з відповідним періодом 2012 р. клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту надійшло на 40% менше. Даний факт пов’язаний з набранням чинності нового КПК України, який розширив види запобіжних заходів. Таким чином тримання особи під вартою стало винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише за наявності достатніх підстав, що вказують на неможливість застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Суддя Жмеринського міськрайонного суду К.А.Шепель

Помічник судді Мельник А.Г.